Агхора - Невидь

Рваное небо, северный ветер, пепел костров-дорог в небеса

Звёзды в глазах безжизненно светят, боги плетут облаков паруса

Сердце в грязи манны небесной, дышит тропою лунной в ночи

Птице в груди нисколько не тесно, рви на куски разбегись и лети!

Агхора!

Агхора!

Бой за свободу, нет конца битве, враг всегда рядом — настороже!

В пепле костров, в золотой ниве, солнечный дар очами разжечь

Сгинули сёстры, умерли братья, путь одинокого свят и велик

Небо в глазах, в пепле запястья, светел Свободы божественный лик!

Пей Луну!

— будь словно стрела!

Море из слёз превратилось в пустыню

Смерти сияние сводит с ума!

Трон Судьбы, в сердце огня!

Темень несёт через мёртвые бездны

В солнечный мир, где встретишь себя!

Стань чёрным камнем, времени пеплом, костью собаки, медным кольцом

Кровью убийцы, северным ветром, моря небесного первоотцом

Бездны великой слепят узоры, путь неизбежен, нить коротка

Будь продолжением вечной Свободы, в пепле времен, что уносит река

Агхора!

Агхора!

В сетях пути ключ совершенства, радугой мир — смерть улыбнись!

В запахе боли ветер блаженства, пламя и лёд воедино слились

Грёзы созвездий вечного мира, в неге создателя до поры спят

Будь продолжением, стань частью силы — снова рассвет рождает закат!

Пей Луну!

— будь словно стрела!

Море из слёз превратилось в пустыню

Смерти сияние сводит с ума!

Трон Судьбы, в сердце огня!

Темень несёт через мёртвые бездны

В солнечный мир, где встретишь себя!

Рване небо, північний вітер, попіл багать-доріг у небеса

Зірки в очах неживо світять, боги плетуть хмари вітрила

Серце в грязі манни небесної, дихає стежкою місячної вночі

Птаху в груди анітрохи не тісно, ​​рви на шматки розбігись і лети!

Агхора!

Агхора!

Бій за свободу, немає кінця битві, ворог завжди поруч—сторожі!

У попелі багать, у золотій ниві, сонячний дар очима розпалити

Згинули сестри, померли брати, шлях самотнього святий і великий

Небо в очах, в попелі зап'ястя, світло Свободи божественне лице!

Пий Місяць!

— Будь ніби стріла!

Море зі сліз перетворилося на пустелю

Смерті сяйво зводить з розуму!

Трон Долі, в серці вогню!

Темень несе через мертві безодні

У сонячний світ, де зустрінеш себе!

Стань чорним каменем, часу попелом, кісткою собаки, мідним кільцем

Кров'ю вбивці, північним вітром, моря небесного первоотцем

Безодні великої сліплять візерунки, шлях неминучий, нитка коротка

Будь продовженням вічної Свободи, в попелу часів, що забирає річка

Агхора!

Агхора!

В мережах шляху ключ досконалості, веселкою світ — смерть усміхнися!

У запаху болю вітер блаженства, полум'я і лід воєдино злилися.

Мрії сузір'їв вічного світу, в ні творця до пори сплять

Будь продовженням, стань частиною сили — знову світанок народжує захід сонця!

Пий Місяць!

— Будь ніби стріла!

Море зі сліз перетворилося на пустелю

Смерті сяйво зводить з розуму!

Трон Долі, в серці вогню!

Темень несе через мертві безодні

У сонячний світ, де зустрінеш себе!