Lenda - Nerve

«…Vocês abram aí caminho, por favor… Abram aí caminho

Deixem passar, por favor, recuem, por favor…

Recuem, por favor…

Façam favor de recuar… Não custa nada, um bocadinho mais…»

Parabéns, puto, parabéns

Põe-te a estudar

Um dia, eles vão dizer que eu fui uma farsa e que todas as minhas peças foram

escritas por uns anónimos génios da minha época;

Que eu era fraco nas aulas, sem dívidas à inteligência e não podia andar para

aí a parir poemas

Porra, eu perdi centenas de horas, eras, de volta desta obra

Estou pronto a pregar uma sesta como o campónio do Miguel Torga

Já vi tudo.

A vida é somente fumar, queimar o tempo

Escrever, deprimir e recusar concertos

Lamento mas, ó minha gente, vim agraciar-vos só com a presença

Tudo indicava que hoje ficava em casa, a encher a cabeça

Conheçam-me, longe de mim

Cuspo fogo viscoso num vergonhoso nicho

Misto de loucos, freaks, geeks, que me segue como se eu fosse Cristo

«Nerve ouve-se.»

— É?

Fixe

Deixa só queimar uma década e ele sai do alçapão, pálido

De barba pelo pélvis, e diz: fiz um novo disco

Já estou a ver os fãs com náuseas, a sair da sala, tipo:

«foda-se, eu paguei para ver um espectáculo, este gajo está a brincar com a

malta»

Interacção com o público?

Eu?

Eu subo ao palco e tenho um monólogo

Agora é ter paciência como o meu psicólogo

Se, por obra do destino, isto está a gravar, antes de mais, eu queria agradecer

por tão privilegiada oportunidade de expor o meu pranto, perante vós,

com sangue na voz

Se for demais, digam: «Nerve, isso não é interessante para nós»

«Tudo muito bem mas…» «Mas?

Mas o quê?

Mas o quê?»

Quem?

Eu?

Não sabeis?

Uma lenda

Quem eu sou?

Uma Lenda

Depois de séculos a aviar versículos, querem que eu vá surgir numa de:

«Ah, não sei.

Já foi há muito.

Por agora, eu fico-me.

E amanhã, quem sabe,

eu sou»

Quem?

Eu?

Não sabeis?

Uma lenda

Quem eu sou?

Uma Lenda

Quando eu nasci, planetas alinharam-se como que numa vénia cósmica ao Imperador

A luz mudou e estrelas escreveram o meu nome num céu bordô

Ouve, não me oiças

(Morre.) Olá, Boa noite.

O meu nome é N-n-n-não interessa e eu costumava

escrever umas coisas

Não se incomodem comigo

Eu estou só para aqui a gastar membranas de microfones, quando dava um óptimo

mendigo

O tempo que perdi no disco chegou para incorporar versos sobre isso mesmo e

agora ter um verso sobre ter versos sobre isso

Não singrei por um triz

Tão feliz, dei concertos de merda em algumas das melhores casas do país

«- É?

E então?»

— E não estou nisto para, mais tarde

Ter o prazer de dizer «filho, olha o que eu fiz com a tua idade»

Mas sim para, quando ele perguntar «porque é que a mãe nos deixou e não há

comida na mesa?», eu lhe pregar uma lição acerca de prioridades

No outro lado do mundo, eu teria esta casa cheia.

(À pinha)

E umas sete capas de CD com esta cara feia

Eis a mente visionária e sem emprego, como se a minha especialidade fosse

Tapeçarias da Malásia

Aposta que, se esta brincadeira da conquista mundial der para o torto,

eu sei onde é a saída e tenho a nave lá fora

Vou de casa e ego às costas.

Sem destino, porém sem medo

Pois quando fizerem um filme de mim, isto ainda vai enriquecer o enredo

(Ya, é mesmo isso, puto)

Quem?

Eu?

Não sabeis?

Uma lenda

Quem eu sou?

Uma Lenda

Do meu pináculo, digo: Mãe, perdoa eternizar-me por nome este, em vez do nome

que por mim escolheste

Não quero parecer ingrato, mas…

Quem?

Eu?

Não sabeis?

Uma lenda

Quem eu sou?

Uma Lenda

E se, por ventura, a minha conduta não se coaduna com os «princípios e

parâmetros de avaliação de carácter» desta escumalha, então quero mais é que

morram longe

Quem?

Eu?

Não sabeis?

Uma lenda

Quem eu sou?

Uma Lenda

Quando eu nasci, planetas alinharam-se como que numa vénia cósmica ao Imperador

A luz mudou e estrelas escreveram o meu nome num céu bordô

«…Ви пройдіть туди, будь ласка… Пройдіть туди

Відпусти, будь ласка, відступи, будь ласка…

Будь ласка, відступи...

Будь ласка, поверніться... Це нічого не коштує, трохи більше...»

Вітаю, малюк, вітаю

Почніть вчитися

Одного разу вони скажуть, що я був фейк і що всі мої п’єси були такими

написані деякими анонімними геніями мого часу;

Що я був слабким на уроках, не мав боргу перед інтелектом і не міг ходити

там народжувати вірші

Блін, я втратив сотні годин, віки, повернувшись до цієї роботи

Я готовий подрімати, як бидло Мігеля Торги

Я все бачив.

Життя - це просто дим, горить час

Писати, пригнічувати й відмовлятися від концертів

Мені шкода, але, люди мої, я прийшов порадувати вас просто присутністю

Все свідчило про те, що сьогодні я сидів вдома, набиваючи голову

Пізнай мене, далеко від мене

Плюю слизький вогонь у ганебну нішу

Суміш божевільних людей, виродків, виродків, які йдуть за мною, наче я Христос

«Нерв чути».

- ЙОГО?

виправити

Просто нехай згорить десятиліття, і він виходить з люка блідий

Голить таз і каже: я зробив новий рекорд

Я вже бачу, як фанати з нудотою виходять з кімнати, типу:

«Блять, я заплатив, щоб подивитися шоу, цей хлопець грає з

Мальта"

Взаємодія з громадськістю?

я?

Я виходжу на сцену і промовляю монолог

Тепер це терпіння, як мій психолог

Якщо волею долі стане ще гірше, то перш за все хотів подякувати

за таку привілейовану можливість показати свої сльози перед тобою,

з кров'ю в голосі

Якщо занадто багато, скажіть: «Нерв, це нам нецікаво»

«Все дуже добре, але…» «Але?

Але що?

Але що?"

ВООЗ?

я?

Хіба ти не знаєш?

Легенда

Хто я?

Легенда

Після століть прозвучання віршів вони хочуть, щоб я з'явився в одному з:

«О, я не знаю.

Як давно це було.

Поки що я залишаюся.

А завтра, хто знає,

я"

ВООЗ?

я?

Хіба ти не знаєш?

Легенда

Хто я?

Легенда

Коли я народився, планети вирівнялися, наче в космічному поклоні до Імператора

Світло змінилося, і зірки написали моє ім’я на бордовому небі

Слухай, не слухай мене

(помирає.) Привіт, доброї ночі.

Мене звати N-n-n-це не має значення, і я як раніше

напишіть якісь речі

Не турбуй мене

Я просто тут, щоб витратити мембрани для мікрофонів, коли це було чудово

жебрак

Час, який я втратив на записі, прийшов на те, щоб включити вірші про це і

тепер є вірш про те, щоб мати вірші про це

Я ні на волосок не пішов

Такий щасливий, я давав лайні концерти в деяких з найкращих будинків країни

"- ЙОГО?

І потім?"

— І я не на потім.

мати задоволення сказати «синку, подивись, що я зробив у твоєму віці»

А скоріше за те, коли він запитує «чому мати пішла від нас і немає

їжа на столі?", я даю вам урок про пріоритети

На іншому кінці світу я б заповнив цей будинок.

(зі шишкою)

І близько семи обкладинок компакт-дисків із цим потворним обличчям

Ось візіонерський розум і без роботи, ніби моя спеціальність

Гобелени з Малайзії

Бьюсь об заклад, якщо ця гра в завоювання світу піде не так,

Я знаю, де є вихід, і в мене є корабель

Я йду з дому, а его на спині.

Немає призначення, але немає страху

Бо коли про мене знімуть фільм, це все одно збагатить сюжет

(Так, правильно, дитино)

ВООЗ?

я?

Хіба ти не знаєш?

Легенда

Хто я?

Легенда

Зі своєї вершини я кажу: Мамо, пробач мені, що я увічнив мене цим ім'ям, а не ім'ям

що ти вибрав для мене

Я не хочу здатися невдячним, але...

ВООЗ?

я?

Хіба ти не знаєш?

Легенда

Хто я?

Легенда

І якщо випадково моя поведінка не відповідає принципам і

 параметри оцінки персонажів» цього покидька, тому я хочу більше ніж

померти далеко

ВООЗ?

я?

Хіба ти не знаєш?

Легенда

Хто я?

Легенда

Коли я народився, планети вирівнялися, наче в космічному поклоні до Імператора

Світло змінилося, і зірки написали моє ім’я на бордовому небі