Lápis de Cera - Nerve

O destino é cínico!

Acabei de ver o meu abrigo ser atingido por um relâmpago, pela segunda vez num

mês, no mesmo sítio

É difícil… Já é um processo mecanizado

Ponho o primeiro alicerce e passo para piloto automático

Já esqueci sentimentos tipo amor, ciúme e carinho

Não me pareceram muito úteis nesta ilha deserta sozinho

Depois dos comprimidos, do álcool e das seringas

Percebi que eu sou a minha própria má companhia!

Estes lápis de cera devem ter algum problema

Porque a cidade ainda é cinzenta e ainda não vi borboletas

Só cores neutras!

A noite soprou a vida da minha paleta

Mas lágrimas são incolores, pintar com elas, não vale a pena

Nunca pensei escavar um túnel numa fuga ao sofrimento

Tinha medo de partir uma unha com o movimento

Agora olha para mim, com roturas nos ligamentos

Com sede, sangue nos dedos, sem unhas, a escavar no cimento!

E vou escavar esse túnel!

Quando podia simplesmente pintar uma porta na parede, para nos tirar desta cela

Mas quando voltar à cidadela

Não quero que ela me chame artista plástico, mas artista de ferro!

Já não consigo pintar por cima do problema

Era uma folha em branco antes destes lápis de cera

Respirava policromia.

Lágrimas são aguarela

Disfarçava imperfeições na tela com lápis de cera

Já não consigo pintar por cima do problema

Sou uma folha cinzenta depois destes lápis de cera

Agora a natureza é morta, a minha cidade é deserta

Lápis de cera.

Lápis de cera…

Uma imagem vale mais que mil palavras?

Boa piada

Só que eu sou cego e começo a já não achar graça

Então parem de me dizer: «Abre os olhos para perceber!»

Pelos vistos, tenho um ponto de vista diferente, estás a ver?

De olhos fechados, pego nuns lápis de cera gastos

Pinto um arco-íris, deito-me à sombra desta árvore

Com uma espiga nos lábios, chapéu tombado para a frente…

Não sei o que seria de mim sem breves momentos como este

Tenho mil sonhos guardados.

Mil vão-se manter escondidos

Por isso, lanço ao oceano todos estes sonhos perdidos

Dentro de uma garrafa e com um bilhete de boa sorte

Para quem os encontrar e tentar concretizar — Desisto!

Admito, sou só um o jardineiro sem amor à terra

Rego umas duas vezes e deixo o resto com a Primavera

Admito, sou só um romântico não assumido

Digo umas duas palavras e deixo o resto com o nervosismo

Já não consigo pintar por cima do problema

Era uma folha em branco antes destes lápis de cera

Respirava policromia.

Lágrimas são aguarela

Disfarçava imperfeições na tela com lápis de cera

Já não consigo pintar por cima do problema

Sou uma folha cinzenta depois destes lápis de cera

Agora a natureza é morta, a minha cidade é deserta

Lápis de cera.

Lápis de cera…

Uma imagem vale mais que mil palavras?

Eu trocava mil imagens por uma palavra de confiança da tua parte!

Nunca quis ver-me abraçado a esta almofada

À procura do doce aroma que antes sentia quando acordava

Ainda pergunto: Como pudeste incendiar tudo?

Não era grande e quente, mas construímos aquela casa juntos!

Soltar insultos é fácil como fazer as malas

Difícil é desculpar e resolver problemas com calma

Tu não estás impressionada e eu não tenho um propósito?!

Estou montado numa estrela cadente, a tentar caçar um unicórnio!

Como te atreves em falar em espírito de sacrifício?

Eu tinha tanto espírito de sacrifício que sacrifiquei o meu espírito!

Eu estilhaço a minha vida com estas declarações ridículas

Mas vivo em câmara lenta para contemplar as partículas

Não sou uma folha em branco — Nem cinzenta!

Eu sou uma tela repleta de rabiscos e padrões sobrepostos a lápis de cera!

Доля цинічна!

Я щойно бачив, як блискавка влучила в моє притулок, вдруге за рік

місяць на тому самому місці

Важко... Це вже механізований процес

Я закладаю перший фундамент і крок до автопілота

Я вже забув такі почуття, як кохання, ревнощі та прихильність

На одному лише на цьому безлюдному острові мені вони здалися не дуже корисними

Після таблеток, алкоголю і шприців

Я зрозуміла, що сама собі погана компанія!

У цих олівців, мабуть, є проблема

Тому що місто все ще сіре, а я ще не бачив метеликів

Тільки нейтральні кольори!

Ніч вибила життя з моєї палітри

Але сльози безбарвні, малювати ними не варто

Я ніколи не думав прорити тунель, щоб втекти від страждань

Я боявся зламати цвях при руху

А тепер подивіться на мене, з розірваними зв’язками

Спраглий, на пальцях кров, нігтів немає, в цементі копається!

І я прокопаю цей тунель!

Коли я міг просто намалювати двері на стіні, щоб витягнути нас з цієї камери

Але коли я повернуся до цитаделі

Я не хочу, щоб вона називала мене пластиком, а залізним художником!

Я більше не можу замальовувати проблему

Перед цими олівцями це був чистий аркуш

Я дихав поліхромією.

сльози акварель

Замаскуйте недоліки екрану за допомогою олівців

Я більше не можу замальовувати проблему

Я сірий аркуш після цих олівців

Тепер природа мертва, моє місто безлюдне

Олівець.

Олівець…

Картина вартує тисячі слів?

Гарний жарт

Просто я сліпий і мені це вже не смішно

Тож перестань казати мені: «Відкрий очі, щоб зрозуміти!»

Мабуть, у мене інша точка зору, розумієте?

З закритими очима я беру кілька витрачених олівців

Я малюю веселку, я лежу в тіні цього дерева

З шипом на губах, капелюх нахилився вперед...

Я не знаю, що було б зі мною без таких коротких моментів

Я зберігаю тисячу мрій.

Тисяча залишиться прихованою

Тому я кидаю всі ці втрачені мрії в океан

Всередині пляшки та з квитком на удачу

Для тих, хто їх знаходить і намагається досягти — я здаюся!

Зізнаюся, я просто садівник без любові до землі

Поливаю пару разів, а решту залишаю на джерелі

Зізнаюся, я просто невибагливий романтик

Я кажу пару слів, а решту залишаю на нервозність

Я більше не можу замальовувати проблему

Перед цими олівцями це був чистий аркуш

Я дихав поліхромією.

сльози акварель

Замаскуйте недоліки екрану за допомогою олівців

Я більше не можу замальовувати проблему

Я сірий аркуш після цих олівців

Тепер природа мертва, моє місто безлюдне

Олівець.

Олівець…

Картина вартує тисячі слів?

Я б обміняв тисячу зображень на слово довіри від вас!

Я ніколи не хотів бачити себе, як обіймаю цю подушку

Шукаю солодкий аромат, який відчував, коли прокидався

Я все ще питаю: як ти міг це все підпалити?

Він був не великий і теплий, але ми побудували той будинок разом!

Відкинути образи так само легко, як і упаковувати

Важко вибачитися і спокійно вирішувати проблеми

Ви не вражені, а я не маю мети?!

Я їжджу на падаючу зірку, намагаюся полювати на єдинорога!

Як ти смієш говорити про дух жертовності?

У мене був такий дух жертовності, що я пожертвував своїм духом!

Я розбиваю своє життя цими смішними заявами

Але я живу в повільній зйомці, щоб споглядати частинки

Я не чистий аркуш — навіть не сірий!

Я — полотно, повне каракулів і візерунків, наклеєних олівцями!