ENPTO - Nerve

Eles dizem que troco a ordem das palavras

Mas eu não ligo e continuo a voar com peixes e a nadar com pássaros

Não me desvio das balas

Converso com elas, elogio-as e convenço-as a virarem-se contra o autor dos

disparos

Está oficializado — Hoje vou deixar de ser cínico!

Estou só a acabar de beber um café com o meu futuro assassino (e eu sei disso)

Lápis de cera

A minha poesia é visual como miragens, mental como demência

«I introduce myself as nervous»

Tenho uma certa tendência para o auto-degradamento

Voltas para casa?

Não toco numa bebida há… Algum tempo

Implorei para não me tirarem a máscara.

Porque é que forçam?

Esta é a minha verdadeira forma!

Disforme!

Estão contentes agora?

Voltem sempre, idiotas!

Olhem para mim sereno…

A ga-gaguejar freneticamente, com um tique no olho esquerdo

A coçar feridas na cara suja, meio corcunda

Com os nervos à flor da pele, a roer o que resta das unhas!

Miopia, epilepsia, trauma… Não sei a causa

Mas começo a pensar que talvez devesse fazer uma pausa

Vim despertar a sensibilidade em robôs adormecidos

Olhem para mim, no meio da praça, empenhado, a vender mamilos

Ontem senti a chuva na face, não o fazia há décadas…

E eu continuo a ser moldado pelas «Mudanças Climatéricas»

Mas acho que chegou a altura de esquecer os guarda-chuvas

Porque isto não é chuva, são holofotes cadentes, Truman!

Eu não das palavras troco a ordem:

O sentido paradoxal patente neste título reflecte o carácter controverso dos

ensaios sobre o processo de ingressão no mirabulante universo da esquizofrenia

paranóica contidos no presente registo

Ora, dizer «Eu não das palavras troco a ordem!»

é equivalente a dizer «Eu não

estou paranóico, mas todo o mundo tenta provar o contrário»

Ambas as afirmações estão isentas de nexo e auto-contradizem-se, demonstrando,

desta forma, a incoerência ou o estado debilitado da sanidade do indivíduo que

as profere

Eu não das palavras troco a ordem

Eu Não estou louco

Eu não estou louco

Todos começaram por ser bolas de barro deformadas

Cuidadosamente moldadas com expressões pormenorizadas

Eu?

Eu fui moldado com pontapés e pancada

E ainda hoje sou moldado com algumas chapadas bem dadas

Sacana nervoso sem princípios.

Admito

Na verdade, não tenho princípio nem fim, sou infinito

Imortal e único, camuflado na rotina

E nestes primitivos e estúpidos transportes públicos

Não sou músico.

Isto não passa de promoção barata

De um falhado a atravessar uma fase notoriamente desinspirada

Nada!

Sem mensagem nem teorias

Tirando esta frase, praticamente tudo nesta poesia é mentira

Podia agarrar uma lâmina, arregaçar as mangas

Acabar com esta palhaçada de uma vez por todas

Mas gosto de tornar as coisas interessantes

Então optei por travar uma luta de polegares com o Eduardo Mãos-de-Tesoura

Preciso de levantar a moral!

Dêem-me uma grua

Cheguei a uma altura em que nem sei como ainda ando direito na rua!

Depois desta aventura, vou doar a minha coluna

Para a construção de estruturas anti-sismo mais duras

Vocês têm a doença e a cura, a escrita e a pintura

A sorte na melhor altura, («Eu tenho a minha loucura!»)

Mas eu guardo escondida a última garrafa de ar puro

Para, quando for tudo sangue e fumo, eu sobreviver mais uns segundos!

«You wonder about your nervous system»

«You fuckers got nerve…»

«Poetry struck a nerve in the listenership»

«I introduce myself as nervous»

«…these MC’s gotta lotta nerve»

Кажуть, я зміню порядок слів

Але мені байдуже і я продовжую літати з рибами і плавати з птахами

Я не ухиляюся від куль

Я розмовляю з ними, хвалю їх і переконую обернутися проти автора

постріли

Це офіційно — Сьогодні я перестану бути цинічним!

Я просто п'ю чашку кави зі своїм майбутнім вбивцею (і я це знаю)

Олівець

Моя поезія візуальна, як міраж, розумова, як деменція

«Я представляюся нервовим»

У мене є певна тенденція до самодеградації

Ви приходите додому?

Я не торкався напою вже… деякий час

Я благав їх не знімати з мене маску.

Чому вони змушують?

Це моя справжня форма!

деформований!

Ви щасливі зараз?

Часто повертайтеся, ідіоти!

Подивися на мене спокійно...

Несамовито заїкається, з тиком в лівому оці

Дряпає ранки на брудному обличчі, напівгорбатий

З нервами на краю шкіри, гризучи те, що залишилося від нігтів!

Короткозорість, епілепсія, травми… Я не знаю причини

Але я починаю думати, що, можливо, варто зробити перерву

Я прийшов, щоб пробудити чутливість у сплячих роботів

Подивіться на мене, посеред майдану, відданого продавати соски

Вчора я відчув дощ на своєму обличчі, я не робив цього десятиліттями...

І я продовжую формуватися під впливом «Зміни клімату»

Але я думаю, що настав час забути про парасольки

Бо це не дощ, а прожектори, Трумен!

Я не змінюю порядок слів:

Парадоксальний зміст, очевидний у цій назві, відображає суперечливий характер

есе про процес входження в перспективний світ шизофренії

параноїк, що міститься в цьому записі

Ну, кажучи: «Я не змінюю порядок слів!»

еквівалентно сказати «Я ні

Я параноїк, але всі намагаються довести протилежне»

Обидва твердження звільнені від наступного та самосуперечливих, демонструючих,

таким чином, непослідовність або погіршення стану осудності особи, яка

вимовляє це

Я не змінюю порядок слів

я не божевільний

я не божевільний

Всі вони починалися як деформовані глиняні кульки

Ретельно сформований з докладними виразами

я?

Я формувався за допомогою ударів ногами та руками

І досі я формуюсь завдяки хорошим ляпасам

Нервовий сволоч без принципів.

Визнайте

Насправді я не маю ні початку, ні кінця, я безмежний

Безсмертний і унікальний, замаскований у рутині

І в цьому примітивному і дурному громадському транспорті

Я не музикант.

Це просто дешева реклама

Від невдалого проходження через горезвісно ненатхненну фазу

Будь-що!

Жодних повідомлень чи теорій

Крім цього речення, практично все в цій поезії — брехня

Я міг схопити лезо, засукати рукави

Покінчи з цією дурістю раз і назавжди

Але мені подобається робити все цікавим

Тому я вирішив посваритися з Едуардо Руками-ножицями

Мені потрібно підняти свій моральний дух!

дай мені журавля

Я дійшов до того моменту, коли навіть не знаю, як я можу йти прямо по вулиці!

Після цієї пригоди я віддам свій хребет

Для будівництва більш міцних протиземетрусних споруд

У вас є хвороба і лікування, письма й малювання

Удача в найкращий час, («Я маю божевілля!»)

Але останню пляшку свіжого повітря я ховаю

Отже, коли все це кров і дим, я можу вижити ще кілька секунд!

«Ви дивуєтесь про свою нервову систему»

«У вас, придурки, нерви…»

«Поезія вдарила слухачам нерви»

«Я представляюся нервовим»

«…ці MC мають дуже нахабні»