PedraGelo - Nerve, DJ Sims

Vocês acham que era a altura certa?

Eu não acho que era a altura certa

Vocês acham que era a altura certa?

Eu não acho que era altura…

Eles dizem que passa com a idade mas a idade passa e ainda nada

Nada, e o tempo não suaviza

Ela diz que sou de gelo

Mas a verdade é que ainda sinto todas as queimaduras na pele e nenhuma cicatriza

Desculpa, esgotei as forças a gerir o meu tempo

Para ainda ir jogar ao «não me dás atenção suficiente»

Queres dar um tempo?

Eu dou-te um tempo

Um minuto para arrumares as tuas coisas e me desapareceres da frente

Estás contente?

Isso é óptimo

Só me ajudas a definir a relação do peso amor-ódio

Que se fodam prioridades

Se a vida são dois dias eu vou dedicar um dia aos beats e outro dia às letras

Para poder escrever a melhor música de sempre

Sobre como desperdicei a vida a tentar ser diferente

Sobre os entes queridos e sobre como os esqueci para ser uma pedra de gelo

E mesmo assim não consequi sê-lo

Gelo, invejo o gelo

O processo é lento mas pouco a pouco consigo ser como ele

Sinto os membros dormentes, simultaneamente

É doloroso e frio e o tremer faz-me bater os dentes

Tenho frio no coração, um arrepio no peito por dentro

Mas eu aguento

Fico indiferente e transparente

Frio como gelo, petrificado consegui alcançá-lo

Em silêncio, vou derreter-me em álcool

Bate-me sem hesitar por eu se frágil

Essa dor só vai tornar tudo mais fácil

Afasta-me sem pensar se isso me afecta

Distância só vai mostrar que não era a altura certa

Bate-me sem hesitar por eu se frágil

Essa dor só vai tornar tudo mais fácil

Essa dor só vai tornar tudo, vai tornar

Tudo vai tornar, tornar tudo tão fácil…

Eu sei, eu sei que sou estúpido

Ainda assim aqui estou eu de novo à tua porta, de coração partido e tudo

Situações extremas exigem medidas desesperadas

Olha para mim a espalhar pétalas de rosa pela casa

Casa-te comigo só um minuto

Mas por favor esquece-me e abandona-me antes de eu voltar a estragar tudo

Porque eu vou, é inevitável

Sou imperador da solidão no meu palácio de gelo, inabalável

Caminho sozinho, cumprimento desconhecidos

Como um mendigo durmo em jornais à porta de casinos

Tipo, só para estar integrado numa comunidade

Nem que seja uma comunidade à parte da sociedade

É tranquilo

Admito, não passa de promoção barata

O meu defeito é a minha qualidade — não sinto nada

Fugir era a última escapatória

Até conseguir escrever um final diferente para esta história

Mas até lá…

Bate-me sem hesitar por eu se frágil

Essa dor só vai tornar tudo mais fácil

Afasta-me sem pensar se isso me afecta

Distância só vai mostrar que não era a altura certa

Bate-me sem hesitar por eu se frágil

Essa dor só vai tornar tudo mais fácil

Essa dor só vai tornar tudo, vai tornar

Tudo vai tornar, tornar tudo tão fácil…

Vocês acham que era a altura certa?

Eu não acho que era a altura certa

Vocês acham que era a altura certa?

Eu não acho que era a altura certa

Vocês acham que era a altura certa?

Eu não acho que era a altura certa

Vocês acham que era a altura certa?

Як ви думаєте, це був слушний час?

Я не думаю, що це був відповідний час

Як ви думаєте, це був слушний час?

Я не думаю, що настав час...

Кажуть, що з віком це проходить, але вік проходить, а нічого

Нічого, і час не плавиться

Вона каже, що я лід

Але правда в тому, що я все ще відчуваю всі опіки на своїй шкірі і жодного шраму

Вибачте, у мене закінчилися сили, щоб керувати своїм часом

Щоб все-таки піти грати «ти приділяєш мені достатньо уваги»

Хочеш відпочити?

Я даю вам часу

Хвилина, щоб зібрати твої речі і зникнути з мого обличчя

Ви щасливі?

це чудово

Це просто допомагає мені визначити співвідношення ваги любові до ненависті

До біса пріоритети

Якщо життя – це два дні, я один день присвячу бітам, а інший – текстам

Щоб мати можливість написати найкращу пісню

Про те, як я витрачав своє життя, намагаючись бути іншим

Про коханих і про те, як я забув, що вони каменем льоду

І все ж я не міг цього зробити

Лід, я заздрю ​​льоду

Процес повільний, але поступово я можу бути схожим на нього

Я відчуваю заціпенілі члени одночасно

Це боляче й холодно, а тремтіння змушує мене стукати зубами

Серце холодне, в грудях тремтить

Але я можу це прийняти

Я байдужий і прозорий

Холодний, як лід, скам'янілий я зумів до нього дістатися

У тиші я розтану в спирті

Вдарте мене без вагань, бо я тендітний

Цей біль тільки полегшить усе

Відштовхни мене, не замислюючись, якщо це торкнеться мене

Відстань покаже лише те, що це була неправильна висота

Вдарте мене без вагань, бо я тендітний

Цей біль тільки полегшить усе

Цей біль тільки зробить все, зробить все

Все зробить, зробить все так легко…

Я знаю, я знаю, що я дурний

Але ось я знову біля твоїх дверей, з розбитим серцем і все

Екстремальні ситуації вимагають відчайдушних заходів

Подивіться, як я розкидаю по дому пелюстки троянд

Виходь за мене заміж на хвилинку

Але, будь ласка, забудь мене і покинь мене, перш ніж я знову зіпсував

Тому що я буду, це неминуче

Я — імператор самотності в своєму льодовому палаці, непохитний

Іду один, вітаюся з незнайомцями

Як жебрак, я сплю в газетах біля казино

Мовляв, просто бути частиною спільноти

Навіть якщо це спільнота окремо від суспільства

це тихо

Визнаю, це просто дешева реклама

Мій недолік — моя якість — я нічого не відчуваю

Втеча була останньою втечею

Поки мені не вдалося написати інше закінчення цієї історії

Але до тих пір…

Вдарте мене без вагань, бо я тендітний

Цей біль тільки полегшить усе

Відштовхни мене, не замислюючись, якщо це торкнеться мене

Відстань покаже лише те, що це була неправильна висота

Вдарте мене без вагань, бо я тендітний

Цей біль тільки полегшить усе

Цей біль тільки зробить все, зробить все

Все зробить, зробить все так легко…

Як ви думаєте, це був слушний час?

Я не думаю, що це був відповідний час

Як ви думаєте, це був слушний час?

Я не думаю, що це був відповідний час

Як ви думаєте, це був слушний час?

Я не думаю, що це був відповідний час

Як ви думаєте, це був слушний час?