Рана - NEONATE

Ты вошла в мой храм,

И свое сердце тебе отдал я.

Его ты заберешь с собой, неслышно позабыв меня

С разорванной в клочки душой.

Боль живет во мне,

Она меня съедает изнутри.

Вновь я горю в твоем огне,

Что сделала со мною — посмотри!

Здесь, с кровавой раною в груди,

Среди разбитых снов и грез

Я буду умирать один —

Ты не увидишь моих слез.

Быть может где-то вдалеке

Заблещет для меня рассвет

Собрав всю волю в кулаке

Я руку протяну на свет.

II.

Боль — она как яд,

Мешает, не дает уснуть.

Уже не повернуть назад,

Кровь в моих венах застывает, словно ртуть.

Ти увійшла до мого храму,

І своє серце тобі віддав я.

Його ти забереш із собою, нечутно забувши мене

З розірваною в клаптики душею.

Біль живе у мені,

Вона мене з'їдає зсередини.

Знов я горю у твоєму вогні,

Що зробила зі мною — подивися!

Тут, з кровопролитною раною в грудях,

Серед розбитих снів і мрій

Я буду вмирати один —

Ти не побачиш моїх сліз.

Можливо десь вдалині

Заблищить для мене світанок

Зібравши всю волю в кулаку

Я руку простягну на світло.

ІІ.

Біль — вона як отрута,

Заважає, не дає заснути.

Вже не повернути назад,

Кров у моїх венах застигає, неначе ртуть.