Никто не поверил весне - Небо здесь

В ОМске плюс двадцать четыре

в МОскве абсолютный ноль

Три сталактита в одной квартире

Трое вместе со мной

В Питере плюс двадцать пять-двадцать восемь

В Москве выпал майский снег

Была весна и вот уже осень

Никто не поверил весне

Никто не заметил её не услышал

Не вышел навстречу ей Я знал почему так неровно дышит

Она став случайно моей

Я выслушал всё что она сказала

Так словно всё уже знал

Что тридцать лет её убивало

Что я тридцать лет умирал

Что наступает тридцатое лето

На горло и ей и мне

И нам двоим не дожить до рассвета

Никто не поверил весне

В ОМську плюс двадцять чотири

в Москві абсолютний нуль

Три сталактити в одній квартирі

Троє разом зі мною

У Пітері плюс двадцять п'ять-двадцять вісім

У Москві випав травневий сніг

Була весна і ось уже осінь

Ніхто не повірив весні

Ніхто не помітив її не чув

Не вийшов назустріч їй Я знав чому так нерівно дихає

Вона стала випадково моєю

Я вислухав все, що вона сказала

Наче все вже знав

Що тридцять років її вбивало

Що я тридцять років помирав

Що настає тридцяте літо

На горло і їй і мені

І нам двом не дожити до світанку

Ніхто не повірив весні