Сердце - НЕАНГЕЛЫ

Он улетал на восход, и ни о чем не просил.

Он покорял это небо, не покорив эту жизнь.

Он никому не сказал, что в сердце не было сил.

И сердце рухнуло вниз.

Он улетал на восход, и всё, о чем он жалел.

Что его грустные песни, не разбудили тебя.

Он никому не сказал, что очень счастья хотел.

Но просто жил не любя.

И некуда теперь ему деться.

Он всё оставил там, за спиной.

Могло, как солнце быть его сердце.

Но оказалось просто луной.

И некуда теперь ему деться.

Он всё оставил там, за спиной.

Могло, как солнце быть его сердце.

Но оказалось просто луной.

Просто луной...

В его красивых глазах, обрывки стольких имён.

Осколки стольких событий, его спаливших до тла.

Когда уходит любовь, то остаётся лишь сон.

И нет ни капли тепла.

Он улетал на восход, и всё, о чем он жалел.

Что его грустные песни, не разбудили тебя.

Он никому не сказал, что очень счастья хотел.

Но просто жил не любя.

И некуда теперь ему деться.

Он всё оставил там, за спиной.

Могло, как солнце быть его сердце.

Но оказалось просто луной.

И некуда теперь ему деться.

Он всё оставил там, за спиной.

Могло, как солнце быть его сердце.

Но оказалось просто луной.

Просто луной...

И некуда теперь ему деться.

Он всё оставил там, за спиной.

Могло, как солнце быть его сердце...

И некуда теперь ему деться.

Он всё оставил там, за спиной.

Могло, как солнце быть его сердце.

Но оказалось просто луной.

И некуда теперь ему деться.

Он всё оставил там, за спиной.

Могло, как солнце быть его сердце.

Но оказалось просто луной.

Просто луной...

Він вилітав на схід, і ні про що не просив.

Він підкорював це небо, не підкоривши це життя.

Він нікому не сказав, що в серці не було сили.

І серце впало вниз.

Він відлітав на схід, і все, що він шкодував.

Що його сумні пісні, не розбудили тебе.

Він нікому не сказав, що дуже щастя хотів.

Але просто жив не люблячи.

І нікуди тепер йому подітися.

Він залишив там, за спиною.

Могло, як сонце бути його серцем.

Але виявилося просто місяцем.

І нікуди тепер йому подітися.

Він залишив там, за спиною.

Могло, як сонце бути його серцем.

Але виявилося просто місяцем.

Просто місяцем...

У його гарних очах, уривки стільки імен.

Уламки стільких подій, що його спалили до тла.

Коли йде любов, то залишається лише сон.

І немає жодної краплі тепла.

Він відлітав на схід, і все, що він шкодував.

Що його сумні пісні, не розбудили тебе.

Він нікому не сказав, що дуже щастя хотів.

Але просто жив не люблячи.

І нікуди тепер йому подітися.

Він залишив там, за спиною.

Могло, як сонце бути його серцем.

Але виявилося просто місяцем.

І нікуди тепер йому подітися.

Він залишив там, за спиною.

Могло, як сонце бути його серцем.

Але виявилося просто місяцем.

Просто місяцем...

І нікуди тепер йому подітися.

Він залишив там, за спиною.

Могло, як сонце бути його серцем.

І нікуди тепер йому подітися.

Він залишив там, за спиною.

Могло, як сонце бути його серцем.

Але виявилося просто місяцем.

І нікуди тепер йому подітися.

Він залишив там, за спиною.

Могло, як сонце бути його серцем.

Але виявилося просто місяцем.

Просто місяцем...