Париж - НЕ ОН

Среди спальных районов этого города

Ты забрала меня с собой скоро так

В бездну моих безумных дней

Моих безумных ночей, не так ли?

Я пробовал здесь остаться

Я превращал мысли в пепел,

Но вот куда-то вдаль уходит наш крейсер

Уходит так незаметно

На берегу волны нам напевали что-то

И мы так нехотя ушли в пустой сон

Где она и он, и где шумит лишь только дождь

Сонные мои глаза смотрели в глаза неба

В которых так не успел я увидеть

Которых так не посмел я обидеть

Ничем, и закрыл глаза

Париж, укутанный тайнами

Укутаны прозой мы о любви,

Но где же ты?

Париж, укутанный тайнами

Укутаны прозой мы о любви,

Но где же ты?

Еле незаметно по нашей комнате дым

Въедался в меня, а я сижу один

Дома пустых квартир, где слышны наши стоны

Сотри все эти дни, образовавшие годы

Ты погасила искру, давай, рви меня

Ведь на твоих губах написано, что ты врала

Оторвала частицу себя с моего сердца

Теперь ищу ночлег, где бы согреться

Слышны ноты миноров, терции — что со мной?

Останови меня, родная, дай дышать тобой

Укрылся пустотой среди пьяных закатов

Проводил все поезда на чужих вокзалах

Помню мгновения любви, минуты безысходности

Клялся тебя забыть, но так не смог, прости,

Но так не смог, прости

Париж, укутанный тайнами

Укутаны прозой мы о любви,

Но где же ты?

Париж, укутанный тайнами

Укутаны прозой мы о любви,

Но где же ты?

Париж, укутанный тайнами

Укутаны прозой мы о любви,

Но где же ты?

Париж, укутанный тайнами

Укутаны прозой мы о любви,

Но где же ты?

Где же ты?

Серед спальних районів цього міста

Ти забрала мене з собою незабаром так

У безладну моїх божевільних днів

Моїх шалених ночей, чи не так?

Я спробував тут залишитися

Я перетворював думки в попіл,

Але ось кудись вдалину йде наш крейсер

Іде так непомітно

На березі хвилі нам співали щось

І ми так неохоче пішли в порожній сон

Де вона і він, і де шумить тільки дощ

Сонні мої очі дивилися в очі неба

У яких так не встиг я побачити

Яких так не посмів я образити

Нічим, і заплющив очі

Париж, загорнутий таємницями

Закутані прозою ми про кохання,

Але де ти?

Париж, загорнутий таємницями

Закутані прозою ми про кохання,

Але де ти?

Ледь непомітно по нашій кімнаті дим

В'їдався в мене, а сиджу один

Будинки порожніх квартир, де чути наші стогін

Зітрі всі ці дні, що утворили роки

Ти погасила іскру, давай, рви мене

Адже на твоїх губах написано, що ти брехала

Відірвала частинку себе з мого серця

Тепер шукаю нічліг, де зігрітися

Чути ноти мінорів, терції - що зі мною?

Зупини мене, рідна, дай дихати тобою

Сховався порожнечею серед п'яних заходів сонця

Проводив усі потяги на чужих вокзалах

Пам'ятаю миті кохання, хвилини безвиході

Клявся тебе забути, але так не зміг, вибач,

Але так не зміг, вибач

Париж, загорнутий таємницями

Закутані прозою ми про кохання,

Але де ти?

Париж, загорнутий таємницями

Закутані прозою ми про кохання,

Але де ти?

Париж, загорнутий таємницями

Закутані прозою ми про кохання,

Але де ти?

Париж, загорнутий таємницями

Закутані прозою ми про кохання,

Але де ти?

Де ж ти?