Tenebroso - Naumachia

The city of thousand moons

Stints me on its light

I am being passed by

Pearl laughter carried along the dusty road

The pregnant thought’s weight hurts

I’m shrugging all the empty words off my back

Rain turns to rust

Hopes remain dreams

And I tried, I did try

Not to turn them into dust

Hands tired of Loneliness

Odd sound of my own voice

I fear what mirrors hide

Eyes shut, no need to memorize the pain

Miasto tysiąca księżyc

Місто тисячі місяців

Надає мені світло

Мене проходять повз

По курній дорозі нісся перлинний сміх

Вагітна думка болить

Я знизаю плечима всі порожні слова зі спини

Дощ перетворюється на іржу

Надії залишаються мріями

І я намагався, я намагався

Щоб не перетворювати їх на пил

Руки втомилися від самотності

Дивний звук мого власного голосу

Я боюся того, що приховують дзеркала

Заплющіть очі, не потрібно запам’ятовувати біль

Miasto tysiąca księżyc