Снежные звёзды - Наташа Королёва

Снежные звезды тают в моих руках,

Я погружаюсь в зыбкий ночной мираж.

Окон гирлянды светят во всех домах,

А в моих окнах зимних картин витраж.

В снежную сказку, в белый туман уйду

Как паутина, улиц пустынных сеть

Знай, без тебя я счастье свое найду

Ветры ночные будут во мне звенеть.

Снег спускается аистов стаей

Начинаю я новую жизнь

Почему же так всех удивляет,

Что смогу без тебя обойтись.

Снег спускается аистов стаей

Будет все, как сама захочу

Все же, как мне тебя не хватает,

Свои губы, кусая, кричу.

Тихо спускаясь, тает на пальцах снег

Я все решила — я никогда не вернусь.

Там, на востоке, снова струится свет,

Верю, с рассветом скоро растает грусть.

Аистов снежных белые хлопья летят

Я не хочу, чтоб снились твои глаза

Пусть лучше ветры песней во мне звенят,

Песней любви, жаль, ее не вернуть назад.

Снег спускается аистов стаей

Начинаю я новую жизнь

Почему же так всех удивляет,

Что смогу без тебя обойтись.

Снег спускается аистов стаей

Будет все, как сама захочу

Все же, как мне тебя не хватает,

Свои губы, кусая, кричу.

Снігові зірки тануть у моїх руках,

Я поринаю в хибний нічний міраж.

Вікон гірлянди світять у всіх будинках,

А в моїх вікнах зимових картин вітраж.

В снігову казку, в білий туман піду

Як павутиння, вулиць пустельних мережу

Знай, без тебе я щастя своє знайду

Вітри нічні в мені дзвонитимуть.

Сніг спускається лелек зграєю

Починаю я нове життя

Чому ж так усіх дивує,

Що зможу без тебе обійтись.

Сніг спускається лелек зграєю

Буде все, як сама захочу

Все ж, як мені тебе не вистачає,

Свої губи, кусаючи, кричу.

Тихо спускаючись, тане на пальцях сніг

Я все вирішила — я ніколи не повернуся.

Там, на сході, знову струмує світло,

Вірю, з світанком скоро розтане сум.

Аїстів сніжних білі пластівці летять

Я не хочу, щоб снилися твої очі

Нехай краще вітри піснею у мені дзвонять,

Піснею любові, шкода, її не повернути назад.

Сніг спускається лелек зграєю

Починаю я нове життя

Чому ж так усіх дивує,

Що зможу без тебе обійтись.

Сніг спускається лелек зграєю

Буде все, як сама захочу

Все ж, як мені тебе не вистачає,

Свої губи, кусаючи, кричу.