Чайка-Валентина - Наталия Иванова

Стаи чаек над волжской волной

В белом танце июньской зари.

Первозданный блаженный покой

Ярославской земли.

Шелестит в мятном поле трава,

Колокольчики утренних рос…

Знаешь, Чайка однажды смогла

Дотянуться до звёзд.

Припев:

Сорок восемь кругов не боясь высоты

Чайкой гордою, яркой кометой.

Сорок восемь мгновений далёкой мечты

В галактической мгле над планетой.

И прежней не будет уже никогда

Привычного мира картина.

Автограф на небе её навсегда!

Чайка звёздная — Валентина!

Свежий ветер встаёт на крыло

Предрассветною летней порой,

Ярославскую чайку давно

Он считает сестрой.

Он её провожал в дальний путь,

Строил в небо невидимый мост.

-Возвращайся!

— кричал, — Не забудь

Дотянуться до звёзд!

Припев:

Сорок восемь кругов не боясь высоты

Чайкой гордою, яркой кометой.

Сорок восемь мгновений далёкой мечты

В галактической мгле над планетой.

И прежней не будет уже никогда

Привычного мира картина.

Автограф на небе её навсегда!

Чайка звёздная — Валентина!

Дни идут.

За полётом полёт.

Космос вновь принимает гостей,

Покорителей новых высот,

Новых смелых людей.

А у Волги шумит детвора,

Космодромом считая откос.

Дети верят, настанет пора

Им добраться до звёзд.

Припев:

Сорок восемь кругов не боясь высоты.

Чайкой гордою, яркой кометой.

Сорок восемь мгновений далёкой мечты.

В галактической мгле над планетой.

И прежней не будет уже никогда.

Привычного мира картина.

Автограф на небе её навсегда!

Чайка звёздная, Чайка звёздная — Валентина!

Зграї чайок над волзькою хвилею

У білому танці червневої зорі.

Первісний блаженний спокій

Ярославської землі.

Шелестить у м'ятному полі трава,

Дзвіночки ранкових ріс…

Знаєш, Чайка одного разу змогла

Дотягнутися до зірок.

Приспів:

Сорок вісім кіл не боячись висоти

Чайкою гордою, яскравою кометою.

Сорок вісім миттєвостей далекої мрії

У галактичній темряві над планетою.

І колишньою не буде вже ніколи

Звичний світ картини.

Автограф на небі її назавжди!

Чайка зоряна — Валентино!

Свіжий вітер встає на крило

Передсвітанкою літньої пори,

Ярославську чайку давно

Він вважає сестрою.

Він її проводжав у далеку дорогу,

Будував у небо невидимий міст.

-Повертайся!

— кричав, — Не забудь

Дотягнутися до зірок!

Приспів:

Сорок вісім кіл не боячись висоти

Чайкою гордою, яскравою кометою.

Сорок вісім миттєвостей далекої мрії

У галактичній темряві над планетою.

І колишньою не буде вже ніколи

Звичний світ картини.

Автограф на небі її назавжди!

Чайка зоряна — Валентино!

Дні йдуть.

За польотом політ.

Космос знову приймає гостей,

Підкорювачів нових висот,

Нових сміливих людей.

А у Волги шумить дітлахи,

Космодромом рахуючи укіс.

Діти вірять, настане час

Їм добратися до зірок.

Приспів:

Сорок вісім кіл не бояться висоти.

Чайкою гордою, яскравою кометою.

Сорок вісім мить далекої мрії.

У галактичній темряві над планетою.

І колишньою не буде вже ніколи.

Звичний світ картини.

Автограф на небі її назавжди!

Чайка зоряна, Чайка зоряна — Валентино!