Тебя придумала я - Nastya

Уставший город поднимет веки

Все те же люди на светофорах

И в пробках снова стоят проспекты

Пустые взгляды меня пронзают

И я, не зная другого рая

Тебя придумав, сейчас страдаю

Припев:

Где ты?

Стань моей тенью

Ветром в небе весеннем

Утром тихо на землю спустись

Где ты?

Я задыхаюсь

С неба прыгнуть пытаюсь

Воздух твой так хочу вдохнуть скорей

Растаял город, разлился в лужах

На серых склонах стекла, бетона

Оставил все то, что нам не нужно

В пустые двери войдем с тобою

И все сначала, давай сначала

Наполним нежностью и любовью

Припев.

Но вот опять вхожу одна в ночной подъезд

И закричать хотелось бы, но смысла нет

Он был… Исчез его прозрачный след…

Уснуть, забыть, выключить свет…

Припев.

Втомлене місто підніме повіки

Усі ті ж люди на світлофорах

І в пробках знову стоять проспекти

Порожні погляди мене пронизують

І я, не знаючи іншого раю

Тебе придумавши, зараз страждаю

Приспів:

Де ти?

Стань моєю тінню

Вітром у небі весняним

Вранці тихо на землю спустись

Де ти?

Я задихаюся

З неба стрибнути намагаюся

Повітря твоє так хочу вдихнути швидше

Растало місто, розлилося в калюжах

На сірих схилах скла, бетону

Залишив усе те, що нам не потрібно

У порожні двері увійдемо з тобою

І все спочатку, давай спочатку

Наповнимо ніжністю та любов'ю

Приспів.

Але ось знову заходжу одна в нічний під'їзд

І закричати хотілося би, але смислу немає

Він був… Зник його прозорий слід…

Заснути, забути, вимкнути світло.

Приспів.