Малышка - Настя Лиса

Всё замирает, часы замедляют свой бег

Любовь умирает в саду под зимними вишнями

Малышка, во всём виноват этот снег

Когда нужно сказать, слова становятся лишними

Всё замирает, часы замедляют свой бег

Любовь умирает в саду под зимними вишнями

Малышка, во всём виноват этот снег

Слишком много было сказочных снов

И по этим тропам пройденных шагов

Растрепали сердце, осталась одна,

Но моя надежда не умерла

Меня нежно тревожит, разрывает на клочья

Я давно перестала быть хорошей дочерью

Я попала в свой плен из иллюзий и масок

Я хочу перемен, этот мир так прекрасен

Крик в душе — это боль, что сидит внутри

На пути у любви, где-то там впереди

Не боюсь заблудится в городской суете

Ведь огонь — это жизнь, он горит во мне

Когда нужно сказать, слова становятся лишними

Всё замирает, часы замедляют свой бег

Любовь умирает в саду под зимними вишнями

Малышка, во всём виноват этот снег

Время убивал, и несло меня

Ну, а я вставала на рассвете дня

Думала, что будет — главное, понять

Пусть меня осудят, я умею ждать

В этих стенах обиды, в них печаль и тоска

Все преграды раскинув, я дойду до конца

Пусть посмотрят мне в спину — значит, я впереди

И никто не посмеет сбить меня с пути

Я найду выход там, где невидно его

Закрываю дверь тем, кому всё равно

Мне реально не страшно, я теперь не боюсь

Я сейчас ухожу, но скоро вернусь

Когда нужно сказать, слова становятся лишними

Всё замирает, часы замедляют свой бег

Любовь умирает в саду под зимними вишнями

Малышка, во всём виноват этот снег

Когда нужно сказать, слова становятся лишними

Всё замирает, часы замедляют свой бег

Любовь умирает в саду под зимними вишнями

Малышка, во всём виноват этот снег

Все завмирає, годинник сповільнює свій біг

Кохання вмирає в саду під зимовими вишнями

Малятко, у всьому винен цей сніг

Коли треба сказати, слова стають зайвими

Все завмирає, годинник сповільнює свій біг

Кохання вмирає в саду під зимовими вишнями

Малятко, у всьому винен цей сніг

Занадто багато було казкових снів

І за цими стежками пройдених кроків

Розтріпали серце, залишилася одна,

Але моя надія не померла

Мене ніжно турбує, розриває на шматки

Я давно перестала бути доброю дочкою

Я потрапила в свій полон з ілюзій і масок

Я хочу змін, цей світ такий прекрасний

Крик в душі — це біль, що сидить усередині

На шляху у любові, десь там попереду

Не боюся заблукати в міській метушні

Адже вогонь — це життя, він горить у мені

Коли треба сказати, слова стають зайвими

Все завмирає, годинник сповільнює свій біг

Кохання вмирає в саду під зимовими вишнями

Малятко, у всьому винен цей сніг

Час убивав, і несло мене

Ну, а я вставала на світанку дня

Думала, що буде— головне, зрозуміти

Нехай мене засудять, я умію чекати

В цих стінах образи, в них печаль і туга

Всі перешкоди розкинувши, я дійду до кінця

Нехай подивляться мені в спину — значить, я попереду

І ніхто не посміє збити мене з шляху

Я знайду вихід там, де не видно його

Зачиняю двері тим, кому все одно

Мені реально не страшно, я тепер не боюся

Я зараз йду, але незабаром повернуся

Коли треба сказати, слова стають зайвими

Все завмирає, годинник сповільнює свій біг

Кохання помирає в саду під зимовими вишнями

Малятко, у всьому винен цей сніг

Коли треба сказати, слова стають зайвими

Все завмирає, годинник сповільнює свій біг

Кохання помирає в саду під зимовими вишнями

Малятко, у всьому винен цей сніг