На пределе - Nasty Nuts

Я ставлю nihil над миром и плюю на иконы

Дайте мне славу Мадонны и костюмы из шелка

Дайте мне трепет затертой мечты вместо осколков

Дайте мне счет в банке (счет в банке), жизнь миллионера

Дайте повадки пса все променять на манеры

Дайте мне сделать карьеру на лиц-обложках журналов

Дайте мне лимузин, шлюху и «Кристалл» по бокалам

Я на пределе (на пределе) устал от сомнений

Калейдоскопа истерик и пресса из сожалений

Я не отвергнутый гений, я просто жертва надлома

Недели рвут на куски под тишину телефона

Я на пределе (на пределе) совсем знакомое чувство

Когда внутри все кипит и одновременно пусто

Когда под азалептином я сплю по несколько дней

Устал от псевдо музыки, псевдо планов, псевдо друзей

Я на пределе (на пределе) устал от тяжести роли

Снимаю маску и дальше шлифую песню из боли

Всё вышло из-под контроля и снова катится вниз

Парой бутылок портвейна я пускаюсь в круиз

Привет, я сюрреалист, ребята, бейте меня ногами

Плюйте в лицо, топчите, режьте и рвите ножами

Кто к чертям скажите выдумал эту весну?

Мне надо просто расслабиться, просто побыть одному

Кто мог подумать, что так и выйдет никаких шуток

Короткий промежуток дней ломит рассудок

Надоело бить стены замкнутого круга

Работать при слугах, оказывать услуги тем

Кто загоняет в угол,

строят сделки, плетут интриги

В попытках сделать просто новой строчкой в справочной книге

Я не пал на колени, как бы они не хотели

Тихо ушел, меня в последний раз пожалели

Страсти кипели, боль, страх как на дрожжах жирели

Воспоминания сверлят во мне новые щели

Сколько раз забывался за стаканом коктейля

Сколько невинностей я сгубил в своей постели

Фотографии друзей желтели, покрывались пылью

Надежды бились о землю, ломая крылья, снова с бутылью

Транжира брошен всеми, бессилен

тошно (тошно) порой бываю сам себе противен

Сотни посмертных премий, цветы на могиле

Или скупые заголовки в бульварном чтиве?

Чего же я достоин?

— околачивать канавы

Или находиться в зените славы

Шел на таран сквозь тернии, царапая руки шипами

Когда другие прятались за громкими словами:

«Нельзя, забудь, плюнь, брось это дело»

Сам захотел и если что готов попасть под обстрел

Я на пределе, пускай все сгорает дотла

Оставим рябь на экране после пяти часов утра

Одинокий отшельник внутри комнатных стен

Сам по себе — я не прошу ничего взамен

Дайте мне имя — «Последний подонок»

Я ставлю nihil над миром и плюю на иконы

Дайте мне славу Мадонны и костюмы из шелка

Дайте мне трепет затертой мечты вместо осколков

Дайте мне счет в банке, жизнь миллионера

Дайте повадки пса все променять на манеры

Дайте мне сделать карьеру на лиц-обложках журналов

Дайте мне лимузин, шлюху и «Кристалл» по бокалам

Я ставлю nihil над світом і плюю на ікони

Дайте мені славу Мадонни і костюми з шовку

Дайте мені трепет затертої мрії замість уламків

Дайте мені рахунок у банку (рахунок у банку), життя мільйонера

Дайте звички пса все проміняти на манери

Дайте мені зробити кар'єру на обличках журналів

Дайте мені лімузин, повію і «Кристал» по келихів

Я на межі (на межі) втомився від сумнівів

Калейдоскопа істерик і преса з жалювань

Я не відкинутий геній, я просто жертва надлому

Тижня рвуть на шматки під тишу телефону

Я на межі (на межі) зовсім знайоме почуття

Коли всередині все кипить і одночасно порожньо

Коли під азалептином я сплю по кілька днів

Втомився від псевдо музики, псевдо планів, псевдо друзів

Я на межі (на межі) втомився від тяжкості ролі

Знімаю маску і далі шліфу пісню з болю

Все вийшло з-під контролю і знову котиться вниз

Парою пляшок портвейну я пускаюся в круїз

Привіт, я сюрреаліст, хлопці, бийте мене ногами

Плюйте в обличчя, топчіть, ріжте і рвіть ножами

Хто до чортів скажіть вигадав цю весну?

Мені треба просто розслабитися, просто побути одному

Хто міг подумати, що так і вийде ніяких жартів

Короткий проміжок днів ломить свідомість

Набридло бити стіни замкненого кола

Працювати при слугах, надавати послуги тим

Хто заганяє в кут,

будують угоди, плетуть інтриги

У спробах зробити просто новим рядком у довідковій книзі

Я не пав на коліна, як би вони не хотіли

Тихо пішов, мене востаннє пошкодували

Пристрасті кипіли, біль, страх як на дріжджах жиріли

Спогади свердлять у мені нові щілини

Скільки разів забувався за склянкою коктейлю

Скільки невинностей я загубив у своєму ліжку

Фотографії друзів жовтіли, покривалися пилом

Надії билися про землю, ламаючи крила, знову з пляшкою

Транжира кинутий усіма, безсилий

нудно (нудо) часом буваю сам собі противний

Сотні посмертних премій, квіти на могилі

Чи скупі заголовки в бульварному чтиві?

Чого ж я гідний?

—оббивати канави

Або перебувати в Зеніті слави

Ішов на таран крізь терни, дряпаючи руки шипами

Коли інші ховалися за гучними словами:

«Не можна, забудь, плюнь, кинь це діло»

Сам захотів і якщо готовий потрапити під обстріл

Я на межі, нехай все згоряє вщент

Залишимо брижі на крані після п'ятої години ранку

Самотній пустельник усередині кімнатних стін

Сам по себе — я не прошу нічого натомість

Дайте мені ім'я — «Останній підонок»

Я ставлю nihil над світом і плюю на ікони

Дайте мені славу Мадонни і костюми з шовку

Дайте мені трепет затертої мрії замість уламків

Дайте мені рахунок у банку, життя мільйонера

Дайте звички пса все проміняти на манери

Дайте мені зробити кар'єру на обличках журналів

Дайте мені лімузин, повію і «Кристал» по келихів