Las Puertas del Mar - Narsilion

Tras el umbral

de la eternidad

encontrarás…

un reino bajo el mar

sus ojos son

los dueños de la luz,

lejos de ti…

besan tu corazón

Recordarás… su llanto al despertar…

Albergarás… en las Puertas del Mar…

La soledad

reina en su interior,

triste hermandad…

llorada sin cesar.

Hoy volverás

de nuevo a soñar

en su verdad…

se oculta el perdurar.

Recordarás… su llanto al despertar…

Albergarás… en las Puertas del Mar…

Abrazarás

la noche sin cesar,

donde jamás…

tus pasos volverán.

Recordarás… su llanto al despertar…

Albergarás… en las Puertas del Mar…

Cuenta la leyenda,

que al alba las aguas

rompieron a lágrimas,

donde ya el viento cesó su danza

y los amaneceres

se mecían entre mil recuerdos…

El noble viajero adentró sus pasos

muy lejos de su mundo…

donde un reino

envuelto en brumas de agua salada

salpicaba ya de magia su triste corazón…

за порогом

вічності

ти знайдеш…

царство під морем

твої очі

власники світла,

далеко від тебе…

вони цілують твоє серце

Ви пам'ятаєте... його крик, коли він прокинувся...

Ви поселитеся… біля воріт моря…

Самотність

королева всередині,

сумне братство...

плакала без кінця.

сьогодні ти повернешся

повернутися до мрії

у своїй правді…

витривалість прихована.

Ви пам'ятаєте... його крик, коли він прокинувся...

Ви поселитеся… біля воріт моря…

ти обіймеш

ніч без перерви,

де ніколи...

твої сліди повернуться

Ви пам'ятаєте... його крик, коли він прокинувся...

Ви поселитеся… біля воріт моря…

Легенда каже,

що на світанку води

вони розплакалися,

де вітер припинив свій танець

і схід сонця

вони хиталися серед тисячі спогадів...

Шляхетний мандрівник зробив свої кроки

далеко від свого світу...

де королівство

загорнуті в туман солоної води

вже окропив його сумне серце магією...