A menina e o passarinho - Nando Reis

Nosso amor começou certo dia no banco da praça

Eu a vi segurando um caderno, sentada com graça

Meu olhar encontrou seu olhar mirando um passarinho

Machucado, ferido, sangrando, fora do seu ninho

Ela levantou e se aproximou da pequenina ave

Que tentava em vão atingir o alto de sua árvore

Foi então que a vi derrubar um modesto lencinho

Que depressa apanhei e tentei lhe entregar com carinho

Mas eu pensei que o amor só fosse alegria

Nunca imaginava que amando

Fosse infeliz algum dia

Percebi que o lencinho da moça estava molhado

E eram lágrimas que escorriam de seu rosto pálido

Condoído tentei lhe falar, mas minha voz não saía

Em minha vida inteira, jamais moça tão linda eu vira

Estendi minha mão para o lenço à donzela entregar

Mas senti sua mão muito fria como se ela fosse desmaiar

Eu depressa peguei a mocinha e carreguei-a em meu colo

E, sem querer, esmaguei o bichinho que estava ferido no solo

Mas eu pensei que o amor só fosse alegria

Nunca imaginava que amando

Fosse infeliz algum dia

Sem saber o que eu iria fazer, continuei caminhando

A boneca em meus braços caída e eu apaixonando

Eis que então um garoto de mim se aproxima correndo

«Ela é minha irmã e está muito doente,» ele foi logo dizendo

Me pediu que levasse a maninha em sua moradia

«Minha mãe já morreu, o meu pai se mandou, moramos com uma tia»

Logo chegamos e assim que adentrei à singela casinha

No sofá, estendi com cuidado a minha doce princesinha

Mandei o garoto chamar de imediato um doutor da cidade

Enquanto a tia chorando agradecia a minha caridade

O doutor logo assim que adentrou, a sua testa franzia

E ao sair ainda me cochichou: «Ela só tem poucos dias»

Já era noite e eu tinha que deixar a formosa donzela

Da calçada, ainda olhei a menina através da janela

No portão, entreguei ao irmão o meu endereço

«Precisamos curar a menina seja qual for o preço»

Mas eu pensei que o amor só fosse alegria

Nunca imaginava que amando

Fosse infeliz algum dia

Passei os dias indo visitar a minha flor mais doente

Meu coração, cada vez que a via, queimava mais que aguardente

Nem com remédio nem medicamento a menininha melhorava

Cada vez que a pequena me via, de tanto chorar os seus olhos inchavam

Mas foi numa manhã quando eu ia saindo que o irmão trouxe a notícia

A menina já estava morrendo, era pra eu ir com urgência

Cheguei correndo e a pobre ao me ver falou em seu último suspiro

«Nosso amor só está começando agora que eu me retiro»

Одного разу наше кохання почалося на квадратній лавці

Я бачив, як вона тримала блокнот, сиділа з витонченістю

Мій погляд зустрівся з тобою, дивлячись на маленьку пташку

Поранений, поранений, стікає кров’ю, вийшов із гнізда

Вона встала й підійшла до пташечки

Хто марно намагався досягти вершини свого дерева

Тоді я побачив, як вона скинула скромну хустку

Що я швидко підхопив і спробував віддати йому це з любов’ю

Але я думав, що любов - це тільки радість

Я ніколи не уявляв такого кохання

колись були нещасні

Я помітив, що хустка дівчини була мокрою

І це були сльози, які текли по її блідому обличчю

Вибачте, що я намагався з вами поговорити, але мій голос не лунав

За все своє життя я ніколи не бачив такої гарної дівчини

Я простяг руку за хусткою до дівчини, щоб доставити

Але я відчув, що її рука дуже холодна, наче вона знепритомніє

Я швидко підхопив молоду леді й поніс її собі на колінах

І ненавмисно розчавив поранену тварину об землю

Але я думав, що любов - це тільки радість

Я ніколи не уявляв такого кохання

колись були нещасні

Не знаючи, що я збираюся робити, я продовжував йти

Лялька в моїх руках впала, і я закохався

Ось прибігає мій хлопець

«Вона моя сестра, і вона дуже хвора», — сказав він далі

Він попросив мене відвезти його молодшу сестричку до нього додому

«Мама вже померла, батько переїхав, живемо у тітки»

Незабаром ми приїхали, і ось як я увійшов у простий будиночок

На дивані я обережно простягнув свою милу маленьку принцесу

Я сказав хлопцеві негайно викликати лікаря з міста

Поки тітка, що плакала, подякувала моєму благодійництву

Як тільки лікар увійшов, його чоло зморщилося

А на виході він все одно прошепотів мені: «У неї всього кілька днів»

Була вже ніч, і я мусив покинути прекрасну діву

З тротуару я все ще дивився на дівчину крізь вікно

Біля воріт я дав братові свою адресу

«Нам потрібно вилікувати дівчину, якою б ціною не була»

Але я думав, що любов - це тільки радість

Я ніколи не уявляв такого кохання

колись були нещасні

Я проводив свої дні, збираючись відвідати свою найхворішу квітку

Моє серце щоразу, коли я це бачив, горіло більше, ніж бренді

Ні від ліків, ні від ліків дівчинка не покращилася

Кожного разу, коли дівчинка бачила мене, її очі пухли від такого плачу

Але одного ранку, коли я йшов, брат приніс новину

Дівчина вже вмирала, я мав терміново їхати

Я прибіг, і бідні, що побачили мене, заговорили на останньому диханні

«Наша любов тільки починається, коли я віддаляюся»