Море - Намо Миниган, Miyagi & Эндшпиль

Туда, где море обнимает белый-белый песок

Свобода воли заманила тысячами строк

Нет проблем, нет боли, нет забот -

Окутанный любовью край - он тебя зовёт

Море, море - край бездонный...

Пропитало меня солью и волнами

Окатило меня бризом и каплями холодными

Ничего не надо тут, и так меняет мгновенно

Стоя на берегу, как на краю Вселенной

Мечты с перспективами едины

Море - моя жизнь, мои мысли - дельфины

Я бесконечен, не измерить в километрах-милях

Как и ты - полон загадок, собакой Баскервили

Вдохновляю, заставляя всех, стелить на стили

Обуздать свои планы - тут, каждому по силе

Время застыло, время здесь бессильно

Думай сам, о чём думать: ни о чём или в чём сила

Я будто главный герой!

Я как ты, я - центр мира

Глубже морей, теплей огня, но холоднее льдины...

Море... Море... Мне ветер предлагает сон...

Сколько тайн хранит горизонт?

Море... Море...

От жара суеты горы нас спрятали в тень

И не ищи нас нигде - остров умышленно потерян

Море, море - край бездонный...

Пропитало меня солью и волнами

Окатило меня бризом и каплями холодными

Лишний раз мне впадлу петь, поэтому скажу:

Хватит строк о совести и мыслях, лучше погрущу

Там, где солнце подорвет надежду, я сорву рубаху

И с мрачным образом пущу слезу по ветру в хату

Мама, прости, я не учёл, что буду поздно

Просто время музыки, а в ней - я буду отморозком

Я знаю, сложно вот так одной следить за сыном

Но время - нервы, и, по-моему, в душе я сильный

Тупо настрой, опять поездки на моря

Отпусти грубый чертила, пока пишу текста

Не битый бытом, утону во тьме добра и чести

Дружно запишем demo без грязи и осечки

Слова - прибор, после которых хочется любить

Прости нагруз, но меломан не сможет отпустить

Внимай relax.

Сегодня выход на песок

Лето, море и до боли душевный стишок

Море, море - край бездонный...

Пропитало меня солью и волнами

Окатило меня бризом и каплями холодными

Гантели к дивану, пали тут тягомотину TV

Горели фонари, горели дни.

Меня море манит

Малиновый закат, и по берегу песка

Мне хотелось рисовать, ветер дует в паруса

И, на готове - ловим на слове.

Одной крови.

Настрой ровный

Напутал мне бес, и меня нет, там, вроде

Перематывая детство, на повороте к небу -

Хлебом не корми за кого бы душу отдать пеплом....

Улетай от районов, заводов, и вкус ветра

Разорвёт на клочья суету в дебри

Мой враг тот, что не говорит всё в лоб

Я буду воином бессмертным, вечным и верным!

Приливы успокоют душу - не ту, что наружу

Вечным пламенем, горит, которая гуляет по лужам!

Море-море-море-море манит меня!

Море-море-море манит меня!

Море, море - край бездонный...

Пропитало меня солью и волнами

Окатило меня бризом и каплями холодными

Море, море - край бездонный...

Море-море-море-море манит меня!

Я буду воином бессмертным, вечным и верным!

Море, море - край бездонный...

Море-море-море-море манит меня!

Я буду воином бессмертным, вечным и верным!

Туди, де море обіймає білий-білий пісок

Свобода волі заманила тисячами рядків

Немає проблем, немає болю, немає турбот

Огорнутий любов'ю край - він тебе кличе

Море, море - край бездонний.

Просочило мене сіллю та хвилями

Облило мене бризом і краплями холодними

Нічого не треба тут, і так міняє миттєво

Стоячи на березі, як на краю Всесвіту

Мрії з перспективами єдині

Море – моє життя, мої думки – дельфіни

Я нескінченний, не виміряти за кілометри-милі

Як і ти - сповнений загадок, собакою Баскервілі

Надихаю, примушуючи всіх, стелити на стилі

Приборкати свої плани – тут, кожному за силою

Час застиг, час тут безсило

Думай сам, про що думати: ні про що або в чому сила

Я ніби головний герой!

Я як ти, я – центр світу

Глибше морів, тепліше вогню, але холодніше крижини...

Море... Море... Мені вітер пропонує сон...

Скільки таємниць зберігає обрій?

Море море...

Від жару суєти гори нас сховали в тінь

І не шукай нас ніде - острів навмисне втрачено

Море, море - край бездонний.

Просочило мене сіллю та хвилями

Облило мене бризом і краплями холодними

Зайвий раз мені впадло співати, тому скажу:

Вистачить рядків про совісті та думки, краще погрущу

Там, де сонце підірве надію, я зірву сорочку

І з похмурим чином пущу сльозу за вітром у хату

Мамо, вибач, я не врахував, що буду пізно

Просто час музики, а в ній – я буду відморозком

Я знаю, складно ось так однієї стежити за сином

Але час - нерви, і, на мою думку, в душі я сильний

Тупо налаштування, знову поїздки на моря

Відпусти грубий креслила, доки пишу тексту

Не битий побутом, потону в темряві добра та честі

Дружно запишемо demo без бруду та осічки

Слова – прилад, після яких хочеться любити

Вибач навантаження, але меломан не зможе відпустити

Прислухайся relax.

Сьогодні вихід на пісок

Літо, море і до болю душевний віршик

Море, море - край бездонний.

Просочило мене сіллю та хвилями

Облило мене бризом і краплями холодними

Гантелі до дивана, впали тут тягомотину

Горіли ліхтарі, горіли дні.

Мене море манить

Малиновий захід сонця, і по березі піску

Мені хотілося малювати, вітер дме в вітрила

І, на готове – ловимо на слові.

Однією крові.

Настрій рівний

Наплутав мені біс, і мене немає, там, ніби

Перемотуючи дитинство, на повороті до неба.

Хлібом не годуй за кого б душу віддати попелом.

Відлітай від районів, заводів, і смак вітру

Розірве на шматки суєту в нетрі

Мій ворог той, що не каже все в лоб

Я буду воїном безсмертним, вічним та вірним!

Припливи заспокоюють душу – не ту, що назовні

Вічним полум'ям, горить, яка гуляє калюжами!

Море-море-море-море вабить мене!

Море-море-море вабить мене!

Море, море - край бездонний.

Просочило мене сіллю та хвилями

Облило мене бризом і краплями холодними

Море, море - край бездонний.

Море-море-море-море вабить мене!

Я буду воїном безсмертним, вічним та вірним!

Море, море - край бездонний.

Море-море-море-море вабить мене!

Я буду воїном безсмертним, вічним та вірним!