Tor i Helheim - Myrkur

En stol højt monne stande alt under hvælvet sten

Den var af hovedpande og skøre dødningben

Der så man Hel at true, alt var hun hvid mod fod

Mod issen blå at skue af underløbet blod

Et dødningben det hvide vel bleget i måneskin

Hun straktes ud til kvide med et hævngærrigt sind

Det vare muldent lugte hun sprang det som en vånd

Som kongespir hun brugte det i sin grumme hånd

Det var så tyst derinde, en liglugt overalt

Der rørtes ingen vinde kun hule suk gengjaldt

Tre fakler blåligt lue ved hver en dødning stod

Man idel rædsel skue med intet spor af blod

Der så man Tor at smile, han vendte sig omkring

Han monne hurtigt ile hen i de dødes ring

Han råbte højt derinde da disse strenge ord

Så gå det hver en kvinde som ej tør følge Tor

I usselige dåre som frygter sår og død

Nu Hel jer evigt såre med kval og bitter nød

I lod ej hjelmen hvælve om issen kækt i strid

I skabtes til at skælve så skælv til evig tid

Derpå den strenge kæmpe tren fast for Hela frem

Han måtte stemmen dæmpe i hendes mørke hjem

Han sagde gustne kvinde retfærdigt straffer du

Dog står jeg ej herinde i en frivillig hu

Til Udgårds drot at drage dertil stod fast mit sind

Der kunne han så mage at her jeg vandret ind

Thi sig mig hvis du mægter hvad vej jeg vandre må

For til de stærke slægter i Jotunheim at gå

Der skreg til Mjølners svinger Hel med sin stemme styg

Det klang som sværdet klinger udi en panserryg

Forlad min sort bue gå frem snart est du der

Det blænder mig at skue din sundheds rosenskjær

Der vinkte brat behænde gud Tor med dristigt blik

Sig Loke bort mon vende da Hel forbi han gik

Fast han sit øje lukkede så tungt var ham den gang

Hun så på ham og sukkede i hendes spir det klang

Під склепінчастим каменем стоїть високе крісло

Це було з чола та божевільних черепів

Там хтось побачив, як Хель погрожує, вся вона була біла на ногах

На льоду блакитний, щоб побачити підливну кров

Мертва нога, біла колодязь, вибілена в місячному світлі

Вона була витягнута до тремтіння від мстивого розуму

Це був каламутний запах, вона потекла його, як воду

Як королівський шпиль вона використовувала його у своїй жорстокій руці

Там було так тихо, скрізь пахло трупом

Жоден вітер не торкнувся, тільки порожні зітхання відповідали взаємністю

Три смолоскипи синюватого капелюха на кожному стояв мертвий

Людина іде жах без слідів крові

Там один побачив, що Тор посміхається, він обернувся

Він швидко поспішив у кільце мертвих

Він голосно кричав там, коли ці різкі слова

Потім йде кожна жінка, яка не наважується піти за Тором

У жалюгідних дурнів, які бояться ран і смерті

Тепер зціли вас назавжди поранений мукою і гіркою скорботою

Ви не дозволили шолому сміливо обійти лід у конфлікті

Ви створені, щоб вічно тремтіти, як землетрус

Потім суворий гігантський поїзд зафіксував Хелу вперед

Йому довелося приглушити її голос у її темному будинку

Він сказав, що жінка просто покарає вас

Однак я не стою тут добровільно

На думку Удгарда, щоб піти туди, мій розум був зациклений

Там він міг настільки зачарувати, що сюди я зайшов

Бо скажи мені, якщо можеш, яким шляхом мені пройти

Поїхати до сильних родин Йотунхейма

На Хель, що розмахував Мьолнера, почувся крик з потворним голосом

Це звучало так, ніби меч задзвонив у броні

Нехай мій чорний лук скоріше дійде до вас

Мене вражає троянди твого здоров’я

Там різко махнув спритним богом Тор сміливим поглядом

Скажіть Локі відвернутися, коли Хель пройде повз нього

Хоча він тоді так сильно заплющив очі

Вона подивилася на нього і зітхнула у своєму шпилі цей звук