Curse - My Epic

Am I of stone or flesh

To see You slain again

To watch you writhe and bleed

Yet never once weep

I always thought that I would have fought had I been alive

I would have stay to the end, wept at Your feet, and died by Your side

Yet again they beat You down and tear You

Limb from limb

But I keep my peace and my distance

How can I claim to love You

When here Your body lies strewn

I dwell amongst the pieces

And never feel moved

To grieve as my own, the state of it

And give more than just passive dissent

I swore at the start, «oh heart of my heart», we’re one in the same

But then I kept You confined, and clearly defined, and now I don’t feel a thing

Yet again, they beat You down

And tear You limb from limb

And we wash our hands then

Raise them up in remembrance

«bless You Lord, leave us be, rest in peace»

You’re not a memory we celebrate

You’re not a martyr that we venerate

And God forgive us if the church forgets

You are not a corpse and we’re not a movement

You’re alive and we’re the flesh You’ll wear till the worlds end

Resurrect

Resurrect

I feel the weight and worth in all of this

That we are Your embodiment

Resurrect theses hearts of stone

To beat with Yours again

For greater works as we

Walk as one in Your likeness

So that men can behold and believe

You are not a corpse and we’re not a movement

You’re alive and we’re the flesh You’ll wear till the worlds end

Я з каменю чи з плоті?

Щоб знову побачити Вас убитим

Щоб спостерігати, як ви корчишся й кровоточиш

Але жодного разу не плач

Я завжди думав, що я воював би, якби був живий

Я б залишився до кінця, заплакав біля Твоїх ніг і помер би поруч із Тобою

Знову Тебе б'ють і рвуть

Кінцівка від кінцівки

Але я дотримуюся миру та дистанції

Як я можу стверджувати, що люблю Тебе

Коли тут Твоє тіло лежить розкиданим

Я живу серед шматочків

І ніколи не відчувати зворушення

Сумувати як власне, стан

І давати більше, ніж просто пасивне інакомислення

Я поклявся на початку: «О, серце мого серця», ми — одне й те саме

Але тоді я тримав Тебе обмеженим і чітко визначеним, а тепер нічого не відчуваю

І знову вони збили Тебе

І відірвати Тебе кінцівку від кінцівки

І тоді ми миємо руки

Підніміть їх на спогад

«Благослови Тебе, Господи, залиш нас, спочивай з миром»

Ви не спогад, яку ми святкуємо

Ви не мученик, якого ми шануємо

І прости нас, якщо церква забуде

Ви не труп, а ми не рух

Ти живий, а ми — тіло, яке Ти будеш носити до кінця світів

Воскресити

Воскресити

Я відчуваю вагу та цінність усього цього

Що ми — Ваше втілення

Воскресіть ці кам’яні серця

Щоб знову бити з Вашим

Для більших робіт, як ми

Ходіть як один на Своєю подобою

Щоб люди могли бачити й вірити

Ви не труп, а ми не рух

Ти живий, а ми — тіло, яке Ти будеш носити до кінця світів