Hail Odysseus - My Dying Bride

He surely sails on tameless seas

With idle hours in devils hands

One hundred men on tameless seas

Always searching for sacred land

Rain lashing raw shoulders

So heave, onwards, and heave again!

With wrists bangled in scars again

From below, she watched only him

Secretly, she watched only him

Stowaway, she crept so grim

He surely sails enchanted seas

Hearing voices he believes

Hail Odysseus, come to us

So heave onwards and heave toward us

With wrists bangled with gold and stars

And from below she screams out ‘No!

Odysseus, please don’t go'!

And you must fear the voice you hear

Already now, they’re so near

‘And you will fall at the sirens call, into their poisoned claws!'

Fearing loss she watched them go

The sirens, she thought, take me

From below, she leapt into the sea

From the sea to the land, greeting her, a golden hand

‘Welcome child, to our isle, become one, take my hand'

So it was, a new voice sung aloud from the sand

‘So now sing, lure them in, Odysseus can be your king

The only way to love him, dear child, is to sing them in'

And so it was, the crew were lost, even brave Odysseus

Into her arms forevermore, she sings no longer on the shore

Він напевно пливе по неприручних морях

З простоями в руках диявола

Сто чоловіків у неприборканих морях

Завжди в пошуках священної землі

Дощ б’є по плечах

Тож підіймайте, вперед і знову підіймайте!

Знову зап’ястя в шрамах

Знизу вона спостерігала тільки за ним

Таємно спостерігала лише за ним

Безбила, вона прокралася така похмура

Він, безперечно, пливе зачарованими морями

Почувши голоси, у які він вірить

Вітай, Одіссею, прийди до нас

Тож тягніться вперед і тягніться до нас

Із зап'ястями, обвитими золотом і зірками

А знизу вона кричить: «Ні!

Одіссею, будь ласка, не йди!

І ви повинні боятися голосу, який чуєте

Вже зараз вони так поряд

«І ви впадете на дзвінок сирен у їхні отруєні пазурі!»

Боячись втратити, вона дивилася, як вони йдуть

Сирени, подумала вона, беруть мене

Знизу вона стрибнула в море

Від моря до землі, вітаючи її, золота рука

«Ласкаво просимо, дитино, на наш острів, стань ним, візьми мою руку»

Так це було новий голос, заспіваний вголос із піску

«Тож зараз співай, замани їх, Одіссей може стати твоїм царем».

Єдиний спосіб полюбити його, люба дитино, — це заспівати їх у"

Так і сталося, загинув екіпаж, навіть хоробрий Одіссей

В її обіймах назавжди, вона більше не співає на березі