Смерть - My Confession

Садов цветущих больше нет,

Остался уголь и туман,

Стали пылью золотые башни,

Отравой – дождь.

Она с начала всех начал,

Беззвучно наблюдала,

Как идиоты в праведных речах,

Уничтожали мир.

На закате времен

Сбросить всё не своё

И сгорая в лучах раствориться.

Вы остались вдвоем,

Больше нет никого,

Ты в объятьях её

Стал бессмертным.

Больше нет хороших и плохих,

Не сбежать и не спастись,

От неё шаг, как два за ней

День, как час твой и год, как день,

Ей всё равно, она идёт собрать плоды.

На закате времен

Сбросить всё не своё

И сгорая в лучах раствориться.

Вы остались вдвоем,

Больше нет никого,

Ты в объятьях её

Стал бессмертным

Садів квітучих більше немає,

Залишилося вугілля та туман,

Стали пилом золоті башти,

Отрута – дощ.

Вона з початку всіх почав,

Беззвучно спостерігала,

Як ідіоти у праведних промовах,

Знищували світ.

На заході сонця

Скинути все не своє

І згоряючи в променях розчинитись.

Ви залишилися вдвох,

Більше нікого немає,

Ти в обіймах її

Став безсмертним.

Більше немає хороших і поганих,

Не втекти і не врятуватися,

Від неї крок, як два за нею

День, як година твоя і рік, як день,

Їй байдуже, вона йде зібрати плоди.

На заході сонця

Скинути все не своє

І згоряючи в променях розчинитись.

Ви залишилися вдвох,

Більше нікого немає,

Ти в обіймах її

Став безсмертним