Dell'Eterno Ritorno - Museo Rosenbach

Strani presagi accendono dubbi mai posti!

Lego il mio nome alla vita, alla morte, alla gloria?

Purtroppo è destino che io non riceva alcuna risposta

Se credo veramente in me

Vita mi chiedi se io ti ho servita fedele;

Di fronte alla morte non ho reclinato mai il capo

Nemmeno per gloria ho reso sprezzante o altero il mio viso

Ho chiuso degnamente un giorno

Ma in questo spazio in cui tramonto un altro giorno rinascerà

E Zarathustra potrà trovare le stesse cose qui

Ma per quanti giorni ancora lo stesso sole mi scalderà?

Ma per quante notti ancora la stessa luna io canterà?

Non posso più cercare una via poiché la stessa ricalcherò

Muoio, senza sperare che poi qualcosa nasca qualcosa cambi

(Ormai il mio futuro è già là,)

La strada che conoscerò porta dove l’uomo si ferma

E dove regna il Ritorno Eterno

Non posso più cercare una via poiché la stessa ricalcherò

Muoio, senza sperare che poi qualcosa nasca qualcosa cambi

Дивні прикмети запалюють сумніви, які ніколи не викликали!

Чи прив’язую я своє ім’я до життя, смерті, слави?

На жаль, така доля, що я не отримую жодної відповіді

Якщо я справді вірю в себе

Віта ти мене питаєш, чи вірно я тобі служив;

Перед лицем смерті я ніколи не схиляв голови

Навіть не для слави я не зробив свого обличчя зневажливим чи зарозумілим

Одного дня я гідно закрився

Але в цьому просторі, де захід сонця, відродиться ще один день

І Заратустра зможе знайти тут те саме

Але скільки днів ще мене буде гріти те саме сонце?

Але скільки ще ночей співатиме той самий місяць?

Я більше не можу шукати шлях, тому що я простежу той самий

Я вмираю, не сподіваючись, що врешті щось зміниться

(Зараз моє майбутнє вже є,)

Дорога, яку я буду знати, веде там, де зупиняється людина

І де панує Вічне Повернення

Я більше не можу шукати шлях, тому що я простежу той самий

Я вмираю, не сподіваючись, що врешті щось зміниться