Tenebra è la notte - Murubutu, Dia

È tanto tempo che pensavo che

Nelle notti insonni dentro me

«E questo mondo non fa più per me

E questo posto non fa più per me»

Quando il mondo cambiò lo sfondo

All’improvviso qua arrivasti te

E chi sei?

Mi dai e tutto quello che non ho

Le nubi volan come foglie fra i cieli scarlatti

E il buio cola come olio fra strade e palazzi

Invade e tinge i dettagli col nero

I ritagli di cielo ritratti sul vetro

Ed ogni cosa muta forma quando cala il sole

O forse proprio muta forma e non sono le ombre

E la città che ora chiude i suoi occhi

Le luci fra i blocchi, fioriscono Echinopsis

E Chiara gira e no non riesce a dormire

Là nell’ansia che le cresce lei esce in cortile

E là alle 2 del mattino cerca un’anima affine

Le vie buie e il destino che ne mesce le vite

Lei vaga sola tra i solchi di viali e luci

Gli assoli dei lampi, liuti chiassosi, richiami muti

Dove buio cupo gravita sui muri

Sale col fumo e ingravida le nubi

E Chiara avanza, ogni tanto s’incanta

La strada la guarda e le parla di panta rei

Attende l’alba ed un’anima calda

Che sappia cullarla e portarla alla fase REM

Guarda le luci alle finestre e suona i campanelli

Lei parla al popolo del regno dei rimasti svegli

Entra nel caldo degli interni degli appartamenti

E c'è una folla di diversi tutti ad occhi aperti

È tanto tempo che pensavo che

Nelle notti insonni dentro me

«E questo mondo non fa più per me

E questo posto non fa più per me»

Quando il mondo cambiò lo sfondo

All’improvviso qua arrivasti te

E chi sei?

Mi dai e tutto quello che non ho

Ora c'è un lume là in terrazza tra le case nuove

E dall’interno una ragazza canta mentre piove

Ha in braccio la sua bimba, l’allatta ogni due ore

Mette le bucce delle arance sul termosifone

C'è un vento forte che parla alle tegole

Là dietro alle tende una donna che attende

Ne aspetta il marito partito a settembre

Quindi cuce fino all’alba poi disfa Penelope

Passato il ponte c'è una luce in fuga da un balcone

Dentro alla casa c'è un pittore che dipinge ore

Lei non c'è più da luglio e lui la vede al buio

E prende sonno solamente quando torna il sole

Una finestra illuminata al terzo piano in centro

Una ragazza assiste il padre con lo sguardo perso

Una carezza sulla guancia li riporta al tempo

Di quando lui la sollevava ridendo

E ancora cento poi mille di queste luci

Quei barlumi dietro agli usci rinchiusi nei loro gusci sono

Moltitudini di-di-di solitudini che attendono

Un’alba che scaldi e li illumini

Poi giunse quella strada con gli occhi di rugiada

E lei lo vide che suonava in metropolitana

«Tu attraversa le notti con me»

E mentre lui cantava il buio diradava

Sai la notte è una lotta, è una forma di arte

Che ognuno combatte per trarne, farne parte

La Luna in contatto con tante, quante altre

Lei chiude il suo viaggio fra braccia calme e calde

E chiudere gli occhi e dormire all’istante

E non le serve più un farmaco o un mare di carte

E non le serve un oppiaceo a sedare le ansie

Ora le basta un abbraccio ed un paio di palpebre

È tanto tempo che pensavo che

Nelle notti insonni dentro me

«E questo mondo non fa più per me

E questo posto non fa più per me»

Quando il mondo cambiò lo sfondo

All’improvviso qua arrivasti te

E chi sei?

Mi dai e tutto quello che non ho

È tanto tempo che pensavo che

Nelle notti insonni dentro me

«E questo mondo non fa più per me

E questo posto non fa più per me»

Quando il mondo cambiò lo sfondo

All’improvviso qua arrivasti te

E chi sei?

Mi dai e tutto quello che non ho

Я давно про це не думав

У безсонних ночах всередині мене

«І цей світ більше не для мене

І це місце більше не для мене»

Коли світ змінив фон

Раптом ти прийшов сюди

І хто ти?

Ти віддаєш мені і все, чого в мене немає

Хмари летять, як листя в червоному небі

І темрява, як масло, капає між вулицями та будівлями

Воно вторгається і фарбує деталі чорним

Вирізки неба зображені на склі

І все змінює форму, коли заходить сонце

А може, він просто змінює форму і це не тіні

І місто, яке зараз закриває очі

Вогники між блоками, ехінопсис цвіте

І К'яра повертається, і ні, вона не може заснути

Там, у тривозі, що росте в ній, вона виходить на подвір’я

А там о другій ночі шукає споріднену душу

Темні вулиці і доля, яка руйнує їх життя

Вона блукає сама серед борозен проспектів і ліхтарів

Соло блискавок, галасливі лютні, німі дзвінки

Де похмура темрява тяжіє до стін

Воно здіймається димом і просочує хмари

І К'яра йде вперед, час від часу вона зачарована

Вулиця дивиться на неї і говорить з нею про панта-рей

Чекає світанку і тепла на душі

Хто знає, як розгойдати це та довести його до фази REM

Подивіться на вогні у вікнах і дзвоніть у дзвіночки

Вона звертається до людей королівства тих, хто не спав

Введіть тепло інтер’єрів квартири

А там юрба різних, усі з відкритими очима

Я давно про це не думав

У безсонних ночах всередині мене

«І цей світ більше не для мене

І це місце більше не для мене»

Коли світ змінив фон

Раптом ти прийшов сюди

І хто ти?

Ти віддаєш мені і все, чого в мене немає

Зараз там на терасі між новими будинками горить світло

А зсередини дівчина співає, поки йде дощ

Вона тримає дитину на руках, годує її кожні дві години

Він кладе цедру апельсинів на радіатор

Дме сильний вітер, який говорить із плитками

Там за фіранками чекає жінка

Вона чекає свого чоловіка, який поїхав у вересні

Потім вона шиє до світанку, а потім розстібає Пенелопу

Після мосту з балкона виривається світло

Усередині будинку є художник, який малює години

Її немає з липня, і він бачить її в темряві

І він засинає лише тоді, коли повертається сонце

Освітлене вікно на третьому поверсі в центрі

Загубленим поглядом дівчина допомагає батькові

Ласка по щоці повертає їх у час

Коли він підняв її, сміючись

І ще сотня, потім тисяча цих вогнів

Ці проблиски за дверима, замкненими у своїх оболонках, є

Безліч самотностей, які чекають

Світанок, що зігріває і освітлює їх

Потім пішла та дорога з росяними очима

І вона бачила, як він грав у метро

«Ти проводиш зі мною ночі»

А поки він співав, темрява рідшала

Ви знаєте, що ніч – це боротьба, це вид мистецтва

Що кожен бореться, щоб черпати з нього, бути його частиною

Місяць контактує як з багатьма, так і з багатьма іншими

Вона закриває свій шлях у спокійних і теплих обіймах

І закрий очі і миттєво засни

І їй більше не потрібні ні наркотик, ні море паперів

І вам не потрібен опіат, щоб вгамувати ваші тривоги

Тепер їй потрібні лише обійми та пара повік

Я давно про це не думав

У безсонних ночах всередині мене

«І цей світ більше не для мене

І це місце більше не для мене»

Коли світ змінив фон

Раптом ти прийшов сюди

І хто ти?

Ти віддаєш мені і все, чого в мене немає

Я давно про це не думав

У безсонних ночах всередині мене

«І цей світ більше не для мене

І це місце більше не для мене»

Коли світ змінив фон

Раптом ти прийшов сюди

І хто ти?

Ти віддаєш мені і все, чого в мене немає