Я тебя забываю - Мурат Тхагалегов

За заброшенным домом, у засохшей реки,

Вянут ивы в поклоны, слезы не помогли.

Заметает следы ветер полусухой,

Не цветут здесь сады уже третьей весной.

Заметает следы ветер полусухой,

Не цветут здесь сады уже третьей весной.

Я тебя забываю, как запомнил тебя.

Как-то так получилось — потерял навсегда.

И бессмысленно как попытался найти,

И надеялся так снова вспомнить пути.

И бессмысленно как попытался найти,

И надеялся так снова вспомнить пути.

Уже третьей зимой мерзну я от тоски.

Каждый раз умирал в центре жуткой тоски.

Беспощадно тебя уносила метель,

Поглощая меня в сонную колыбель.

Беспощадно тебя уносила метель,

Поглощая меня в сонную колыбель.

Я тебя забываю, как запомнил тебя.

Как-то так получилось — потерял навсегда.

Заметает следы ветер полусухой,

Не цветут здесь сады уже третьей весной.

Заметает следы ветер полусухой,

Не цветут здесь сады уже третьей весной.

За занедбаним будинком, у засохлої річки,

В'януть верби в поклони, сльози не допомогли.

Замітає сліди вітер напівсухий,

Не цвітуть тут сади вже третьої весни.

Замітає сліди вітер напівсухий,

Не цвітуть тут сади вже третьої весни.

Я тебе забуваю, як запам'ятав тебе.

Якось так вийшло — втратив назавжди.

І безглуздо як спробував знайти,

І сподівався так знову згадати шляхи.

І безглуздо як спробував знайти,

І сподівався так знову згадати шляхи.

Вже третьої зими мерзну я від туги.

Щоразу помирав у центрі страшної туги.

Нещадно тебе несла хуртовина,

Поглинаючи мене в сонну колиску.

Нещадно тебе несла хуртовина,

Поглинаючи мене в сонну колиску.

Я тебе забуваю, як запам'ятав тебе.

Якось так вийшло — втратив назавжди.

Замітає сліди вітер напівсухий,

Не цвітуть тут сади вже третьої весни.

Замітає сліди вітер напівсухий,

Не цвітуть тут сади вже третьої весни.