Плачут раны - Мурат Тхагалегов

День и день и ночью не до сна,

Обожгла любовь мои глаза,

Как слепой безудержно любил,

На руках любимую носил.

Как слепой безудержно любил,

На руках любимую носил…

Пусть от боли плачут раны, пусть от горя я как пьяный,

И как прежде сводишь ты с ума.

Пусть от боли плачут раны, сердце вновь свои обманы,

Знаешь, проживу и без тебя.

Запах розы меркнет пред твоим,

Кто владеет счастьем, но моим,

Кто теперь не дышит без тебя,

Ну кого опять с ума свела?

Кто теперь не дышит без тебя,

Ну кого опять с ума свела?

Пусть от боли плачут раны, пусть от горя я как пьяный,

И как прежде сводишь ты с ума.

Пусть от боли плачут раны, сердце вновь свои обманы,

Знаешь, проживу и без тебя.

День і день і вночі не до сну,

Обпалила любов мої очі,

Як сліпий нестримно любив,

На руках улюблену носив.

Як сліпий нестримно любив,

На руках улюблену носив…

Нехай від болю плачуть рани, нехай від горя я як п'яний,

І як раніше зводиш ти розуму.

Нехай від болю плачуть рани, серце знову свої обмани,

Знаєш, проживу і без тебе.

Запах троянди тьмяніє перед твоїм,

Хто володіє щастям, але моїм,

Хто тепер не дихає без тебе,

Ну кого знову збожеволіла?

Хто тепер не дихає без тебе,

Ну кого знову збожеволіла?

Нехай від болю плачуть рани, нехай від горя я як п'яний,

І як раніше зводиш ти розуму.

Нехай від болю плачуть рани, серце знову свої обмани,

Знаєш, проживу і без тебе.