Um Romance de Luta - Mundo Segundo, Tuka

Hoje acordei cinza

O mundo pesa mas eu tenho um sonho

Levo ar quente, livro aberto

Lavro livre no que componho

Esta grata tela abstrata é um objeto em concreto

Uma ilustração longínqua

Do afeto de outrora perto

Inexperiente e reguila, verde como clorofila

Sempre fora da grelha como composições do Dilla

Nunca cão de fila

Vim da bruma sou gorila

Ficavas crocunda com o peso histórico

Contido nesta mochila

Miúdo da Vila, filho da Clara e do Zé Maria

Um romance de luta

Como há muito já não se via

Mundo eu não devia

Duvidar do que és capaz

Um minuto de silêncio

Pela preguiça que aqui jaz

Com a pena de Luís Vaz

Voraz língua de Camões

Eu escrevia pela paz

Era um rapaz entre vilões

Hoje um homem feito

Vou colhendo os frutos que plantei

Porque eu escrevo como um escravo

Mas só assim me sinto rei

Só assim me situei

Nesta fome insaciável

Uma fé inigualável

E um desejo imensorável

Sou o Mundo se somos do tamanho dos nossos sonhos

Fujo de enfadonhos na procura de dias mais risonhos

Porque sombra é o sítio onde a luz descansa

Outra linha como a minha

É só pura semelhança

No olhar de uma criança

Onde reside a inocência

Que foi outrora a minha área de residência

Nós somos o que fomos

E iremos ser

Nunca andei a passo com a vida a correr

Aprende a lição de saber perder

Para que da cinza possas renascer

Somos o que fomos

E iremos ser

Nunca andei a passo com a vida a correr

Aprende a lição de saber perder

Para que da cinza possas renascer

Agarro a oportunidade que com o sol nasce

Porque olho para trás e vejo que passou tudo num flash

Recupero o atraso, supero fases más

Só quero saúde e paz

O resto um gajo faz

Para dar o meu melhor

Não há quem mais a mim peça

A não ser eu também não há mais ninguém que disso o impeça

Aprendi a cair

Para que num instante me levante de seguida

Assim a vida vou levando

Na rua vi caminhos fáceis para que me perdesse

Mas por estrilhos e andarilhos perdi o interesse

Eu dei a volta mesmo

Sem espaço de manobra

Porque eu chego-me à frente

E pago se o fracasso cobra

Já vi o final desse filme sem histórias de glória

Deixa para trás esses tempos são memórias agora

Mudei o meu rumo

Da confiança fiz escudo

E entre o pouco e o quase nada

Eu nunca quis tudo

Fechado no casulo

Escrevo isolado do mundo

Em retrospetiva vi que tenho superado muito

Sempre paciente nunca tive nada por acidente

Porque embora contente não me contento

Receios ultrapasso

Não páro, avanço

Passo a passo eu estou mais perto

Então vou e faço

Renasci e hoje sou fruto do que fui outrora

Focado no agora

Pois só o presente importa

Nós somos o que fomos

E iremos ser

Nós somos o que fomos

E iremos ser

Nós somos o que fomos

E iremos ser

Nós somos o que fomos

E iremos ser

Nós somos o que fomos

E iremos ser

Nós somos o que fomos

E iremos ser

Nós somos o que fomos

E iremos ser

Nunca andei a passo com a vida a correr

Aprende a lição de saber perder

Para que da cinza possas renascer

Somos o que fomos

E iremos ser

Nunca andei a passo com a vida a correr

Aprende a lição de saber perder

Para que da cinza possas renascer

Сьогодні я прокинувся сірий

Світ важить, але у мене є мрія

Я беру гаряче повітря, відкриваю книгу

Безкоштовна робота, в якій я складаю

Це вдячне абстрактне полотно є конкретним предметом

далека ілюстрація

Від прихильності колишніх близьких

Недосвідчений і худий, зелений, як хлорофіл

Завжди поза мережею, як композиції Ділли

Собака ніколи не стоїть у черзі

Я прийшов з туману, я горила

Ви отримаєте крокунду з історичною вагою

міститься в цьому рюкзаку

Дитина з Віли, син Клари та Зе Марії

Романтика бійки

Як давно не бачив

світ я не повинен

Сумніватись у тому, на що ти здатний

Хвилина мовчання

За лінь, яка тут лежить

З жалем Луїса Ваза

Хитрий язик Камойеса

Я написав для миру

Він був хлопчиком серед лиходіїв

Сьогодні зробила людина

Я збираю фрукти, які посадив

Бо я пишу як раб

Але тільки так я відчуваю себе королем

Тільки так я поставив себе

У цьому невгамовному голоді

Неперевершена віра

І велике бажання

Я – світ, якщо ми маємо розмір нашої мрії

Я тікаю від нудьги в пошуках щасливіших днів

Тому що тінь – це місце, де спирається світло

Ще один рядок, як у мене

Це просто чиста схожість

На вигляд дитини

Де живе невинність

Який колись був моїм місцем проживання

Ми такі, якими були

І ми будемо

Я ніколи не ходив, бігаючи

Вивчіть урок вміння програвати

Щоб із сірого можна було відродитися

Ми такі, якими були

І ми будемо

Я ніколи не ходив, бігаючи

Вивчіть урок вміння програвати

Щоб із сірого можна було відродитися

Я користуюся нагодою, що разом із сонцем сходить

Тому що я озираюся назад і бачу, що все пройшло миттєво

Я наздоганяю, долаю погані фази

Бажаю тільки здоров'я і спокою

Решта робить хлопець

Щоб дати все можливе

Більше мене ніхто не питає

Крім мене, йому також ніхто більше не завадить

Я навчився падати

Щоб за мить я тоді встав

Тож життя я беру

На вулиці я побачив легкі способи заблукати

Але я втратив інтерес до струн і мандрівників

Я обернувся

Немає місця для маневрування

Тому що я випереджаю

Я плачу, якщо несправність стягується

Я вже бачив кінець цього фільму без історій слави

Залиште зараз ці часи – спогади

Я змінив курс

З довіри я зробив щит

І між маленьким і майже нічого

Я ніколи не хотіла всього

Заключений в кокон

Я пишу ізольовано від світу

Оглядаючись назад, я побачив, що багато чого подолав

Завжди пацієнт ніколи не мав нічого випадкового

Бо хоча я щасливий, я не задоволений

подолання страхів

Я не зупиняюся, я рухаюся вперед

Крок за кроком я все ближче

Тому я йду і роблю

Я відродився і сьогодні я результат того, чим я був колись

Зосереджено на Зараз

Бо має значення лише сьогодення

Ми такі, якими були

І ми будемо

Ми такі, якими були

І ми будемо

Ми такі, якими були

І ми будемо

Ми такі, якими були

І ми будемо

Ми такі, якими були

І ми будемо

Ми такі, якими були

І ми будемо

Ми такі, якими були

І ми будемо

Я ніколи не ходив, бігаючи

Вивчіть урок вміння програвати

Щоб із сірого можна було відродитися

Ми такі, якими були

І ми будемо

Я ніколи не ходив, бігаючи

Вивчіть урок вміння програвати

Щоб із сірого можна було відродитися