Воспитанник упавшей звезды - Мумий Тролль

Я обдуваемый всеми ветрами

И на ресницах моих лед.

Это мои застывшие слезы, здесь

Я начинал свой поход.

Видишь: этот серебряный свет в ночи

Отражение битых стекол на дне морей

Или осколки лопнувшей души...

Мчавшейся вверх, подгоняемой стаей камней.

Ловите его дыханье,

Смотрите в очи небес.

Труден был его путь,

Это не ангел, это не бес.

Дайте напиться воды

Воспитаннику упавшей звезды.

Нo камни всегда возвращались назад,

Ведь дальше солнца, не бывает огонь.

И лучше лежать под охраной пыльной травы.

Нe смоет вода тогда, не возьмет огонь.

Сорвавшийся в пропасть темного неба,

Наверно ты видел их, и даже не раз.

Видишь, опять падают, падают звезды.

Беги туда, ведь дорог каждый час.

Ловите его дыханье,

Смотрите в очи небес.

Труден был его путь,

Это не ангел, это не бес.

Дайте напиться воды

Воспитаннику упавшей звезды.

Я обдуваний усіма вітрами

І на віях моїх лід.

Це мої застиглі сльози, тут

Я розпочинав свій похід.

Бачиш: це срібне світло вночі

Відображення битого скла на дні морів

Або уламки душі, що лопнула...

Мчала вгору, підганяється зграєю каміння.

Ловіть його дихання,

Дивіться на очі небес.

Трудним був його шлях,

Це не ангел, це не біс.

Дайте напитися води

Вихованцю зірки, що впала.

Але камені завжди поверталися назад,

Адже далі за сонце, не буває вогонь.

І краще лежати під охороною курної трави.

Не змиє вода тоді, не візьме вогонь.

Той, що зірвався в прірву темного неба,

Напевно, ти бачив їх, і навіть не раз.

Бачиш, знову падають, падають зірки.

Біжи туди, адже дорогий щогодини.

Ловіть його дихання,

Дивіться на очі небес.

Трудним був його шлях,

Це не ангел, це не біс.

Дайте напитися води

Вихованцю зірки, що впала.