Comme un P'tit Coqu'licot - Mouloudji

Le myosotis, et puis la rose

Ce sont des fleurs qui disent quelque chose

Mais pour aimer les coquelicots et n’aimer que ça… Faut être idiot !

T’as peut-être raison, oui mais voilà…

Quand je t’aurai dit, tu comprendras !

La première fois que je l’ai vue, elle dormait, à moitié nue

Dans la lumière de l'été, au beau milieu d’un champ de blé

Et sous le corsage blanc, là où battait son cœur

Le soleil, gentiment, faisait vivre une fleur

Comme un p’tit coquelicot, mon âme, comme un p’tit coquelicot.

C’est très curieux comme tes yeux brillent en te rappelant la jolie fille

Ils brillent si fort que c’est un peu trop

Pour expliquer… Les coquelicots !

T’as peut-être raison, seulement voilà, quand je l’ai prise dans mes bras

Elle m’a donné son beau sourire et puis après, sans rien nous dire

Dans la lumière de l'été, on s’est aimé, on s’est aimé

Et j’ai tant appuyé mes lèvres sur son cœur

Qu'à la place du baiser, y’avait comme une fleur

Comme un p’tit coquelicot, mon âme, comme un p’tit coquelicot.

Ça n’est rien d’autre qu’une aventure, ta petite histoire, et je te jure

Qu’elle ne mérite pas un sanglot ni cette passion… Des coquelicots !

Attends la fin, tu comprendras !

Un autre l’aimait qu’elle n’aimait pas

Et le lendemain, quand je l’ai revue, elle dormait à moitié nue

Dans la lumière de l'été, au beau milieu du champ de blé

Mais, sur le corsage blanc, juste à la place du cœur

Y’avait trois gouttes de sang qui faisaient comme une fleur

Comme un p’tit coquelicot, mon âme, un tout p’tit coquelicot.

Незабудка, а потім троянда

Це квіти, які про щось говорять

Але любити мак і любити тільки те... Треба бути дурним!

Можливо, ти маєш рацію, але так...

Коли я тобі скажу, ти зрозумієш!

Коли я її вперше побачив, вона спала напівгола

У літньому світлі, прямо посеред пшеничного поля

А під білим ліфом, де її серце билося

Сонце ніжно оживило квітку

Як мак, душа моя, як мак.

Дуже цікаво, як сяють твої очі, нагадуючи про гарну дівчину

Вони сяють так яскраво, що це трохи забагато

Щоб пояснити… Маки!

Можливо, ти маєш рацію, тільки тут, коли я взяв її на руки

Вона подарувала мені свою гарну посмішку, а потім, нічого не сказавши нам

У світлі літа ми любили один одного, ми любили один одного

І я так сильно притиснувся губами до її серця

Щоб замість поцілунку була, як квітка

Як мак, душа моя, як мак.

Це не що інше, як пригода, твоя маленька історія, і я клянусь

Що вона не заслуговує ні ридання, ні цієї пристрасті... Маків!

Почекайте до кінця, ви зрозумієте!

Інший любив її, а вона не любила

А наступного дня, коли я знову побачив її, вона спала напівгола

У літньому світлі, прямо посеред пшеничного поля

Але, на білому ліфі, там, де серце

Були три краплі крові, які стали схожими на квітку

Як маку, душа моя, маку.