Torches - Mortuus

In the center of the night

We become unable tell where the darkness end and we begin

Where worlds collide in bleak stains

Echoes of our intense calling resounds

Deeper and deeper, in places out of reach

The names called are breeding and multiplying through themselves

It leaves me numb with sheer fear!

Still, with the chains of effort shattered

I force the mind to depart into places of unbridled lust

Temples shunned and forbidden, where ashes are born without fire

I stare myself blind at the stranger in the mirror

In the nexus of contradiction, in the commotion in between

The speaking serpent walks

As an uninvited guest in the flesh of a pious man

In sleepless hours, in restless woe

A stranger is born within

Alike an angel of sinister hunger, scourging the roots of life

Nerve by nerve

And when we dare to lose ourselves to that aching silence

With a fiendish notion even unto ourselves —

A phoenix brought back into suffering

Imagine what could be sleeping in abodes like these,

When their outer shells shine with the fires of hell!

Where the substance of god is fouled, and we are nowhere

Vessels for the nameless, hallucinations that grow into bridges to possession

We are nowhere, we are nowhere!

Slaves!

Kneeling with heads touching burning coal

Are you not as ashes born without flames —

Here, where the veil separating night and day is so thin?

For your eyes burn with forbidden fire

Through sleepless hours, in restless woe

You face the mirror forced to confess —

The world is so much darker now

And we are nowhere!

At the diabolist coven

Wading in the water of astral shadows

At the shore line

A breach between the worlds

У центрі ночі

Ми стаємо не в змозі сказати, де закінчується темрява, і ми починаємось

Де світи стикаються в похмурих плямах

Лунає відлуння нашого інтенсивного дзвінка

Все глибше й глибше, у недоступних місцях

Названі імена розмножуються і розмножуються через себе

Мене оніміє від чистого страху!

І все-таки ланцюги зусиль розірвані

Я змушую розум відійти в місця неприборканої хтивості

Храми цураних і заборонених, де попіл народжується без вогню

Я сліпий дивлюся на незнайомця в дзеркалі

У сумісності протиріччя, в мішані поміж

Говорячий змій ходить

Як непроханий гість у плоті побожної людини

У безсонні години, у неспокійне горе

Незнайомець народжується всередині

Як ангел зловісного голоду, що бичує коріння життя

Нерв за нервом

І коли ми наважаємось загубитися в цій болісній тиші

З диявольською ідеєю навіть для нас самих —

Фенікс повернув у страждання

Уявіть, що могло б спати в таких будинках,

Коли їхні зовнішні оболонки сяють вогнем пекла!

Там, де субстанція бога забруднена, а нас ніде

Судини для безіменних, галюцинації, які переростають у мости для володіння

Ми ніде, нас ніде!

Раби!

Стоячи на колінах, торкаючись головою палаючого вугілля

Хіба ви не як попіл, народжений без полум’я —

Тут, де завіса, що розділяє ніч і день, така тонка?

Бо твої очі горять забороненим вогнем

Крізь безсонні години, у неспокійному горі

Ти стикаєшся з дзеркалом, змушений зізнатися —

Зараз світ набагато темніший

А ми ніде!

У шабаші дияболістів

Брід у воді астральних тіней

На береговій лінії

Розрив між світами