Layil - Mortuus

Condemned, thirsting, drenched in filth

Are not our souls broken and stained?

Withstanding a veiled separation, unaware of the constant change

Must not we crush this glass with our teeth

And drink from wells filled with rotten fluid?

We are but ruins here, all aligning to be forgotten!

Ever staring at the stars

Knowing they died ages ago

Their fading light upon the crocked path

With none to left follow, none left to bear the shame

The desires of this world thrown into nothingness

And we pass to places of power

At the graveyards, at crossroads of transition

The torch of Hekate, the dreary moon’s light!

None left to follow, none left to bear the shame

Even in a sleeping state this anathema exhausts

As we reach out for death with hungering hearts

Entreating our shadows to cure this unquenchable thirst

In desolate ruins, in secluded temples

We are born anew in every heartbeat!

In dark places

Hours and hours of the utmost despair

We give up who we were and what we are

Enduring the cost for saturnine gnosis

Angel and torch-bearer!

Let me drink deep from the well of nothingness!

In dark places

In broken traces

Whatever was hidden becomes clear

Venite Lucifer!

Засуджений, спраглий, залитий нечистотою

Чи не зламані й заплямовані наші душі?

Витримуючи завуальовану розлуку, не усвідомлюючи постійних змін

Ми не повинні розчавити це скло зубами

І пити з колодязів, наповнених гнилою рідиною?

Ми тут лише руїни, усі вирівнюються, щоб бути забутими!

Завжди дивлячись на зірки

Знаючи, що вони померли багато років тому

Їхнє згасаюче світло на різаній доріжці

Якщо нікого зліва не слідувати, нікого не залишилося, щоб нести ганьбу

Бажання цього світу кинуті в небуття

І переходимо до місць сили

На цвинтарях, на перехресті перехідних шляхів

Смолоскип Гекати, похмуре місячне світло!

Ніхто не залишився, щоб слідувати, нікому не залишилося нести ганьбу

Навіть у сплячому стані ця анафема виснажує

Коли ми тягнемося до смерті голодними серцями

Благаємо наші тіні вилікувати цю невгамовну спрагу

У пустих руїнах, у відлюдних храмах

Ми народжуємося заново в кожному ударі серця!

У темних місцях

Години найвищого відчаю

Ми відмовляємося від того, ким ми були і ким ми є

Терпіння витрат на сатурнінний гнозис

Ангел і смолоскип!

Дай мені пити глибоко з криниці небуття!

У темних місцях

У розбитих слідах

Все, що було приховано, стає зрозумілим

Венет Люцифер!