Astral Pandemonium - Mortuus

Past deeds linger in the astral Darkness

Through the tunnel connecting Luna to earth

Woe unto me, for there is an old incarnation present here

Compelled to remain somewhere inbetween — and —

Seven hells that are mine

Where past and present melt to one

The price of murder paid through ages and ages

…in this fusion of life and death

The gathered decay of past lives…

Somehow present in the very moment

Has darkened my inner sight

And the self transforms into an open grave

Cuts that go deeper than flesh

Pitch-black blood flowing forth from a re-opened wound

Perpetuated in a flood of waters unreal

I can not breathe in thee, incarnated human…

Slave to the temptations of the lower mind

That is the key that has brought upon me this dead mind-ghost

And he was me…

Breathing through shells of perdition

This life I now live, is rather a lack of living:

It is a continous dying, if with You I do not make my living

Listen, my God, to what I say: I do not want this life of mine:

For I die because I do not die

San Juan DE LA Cruz: not living in myself I live, line 11−17

I can not breathe in thee, incarnated human…

The bleak presence of an old murder… remains a key of torture

The irony of Osiris, turning Samsaras wheel to my disfortune

Why, why was a spirit this old incarnated

Along such a depraved personality?

Минулі вчинки залишаються в астральній темряві

Через тунель, що з’єднує Місяць із Землею

Горе мені, бо тут є старе втілення

Вимушений залишатися десь між — і —

Сім пекла, які мої

Де минуле й сьогодення зливаються в одне ціле

Ціна вбивства сплачена віками

…в цьому злитті життя і смерті

Зібраний розпад минулих життів…

Якимось чином присутній у самий момент

Затьмарив мій внутрішній зір

І я перетворюється на відкриту могилу

Надрізи глибші за м’ясо

З знову відкритої рани тече як смола кров

Увічнено в нереальному повені вод

Я не можу вдихнути в тебе, втілена людина…

Робіть спокуси нижчого розуму

Це ключ, який привів до мене цей мертвий розум-привид

І він був мною…

Дихання крізь мушлі загибелі

Це життя, яким я тепер живу, скоріше не живий:

Це безперервне вмирання, якщо з Тобою я не заробляю на життя

Послухай, Боже мій, що я кажу: я не хочу цього мого життя:

Бо я вмираю, тому що не вмираю

Сан-Хуан ДЕ ЛА Крус: не живу самою собою я живу, рядки 11−17

Я не можу вдихнути в тебе, втілена людина…

Похмура присутність старого вбивства… залишається ключом тортур

Іронія Осіріса, який повертає колесо Сансари на мою біду

Чому, чому втілився такий старий дух

Поряд із такою розпусною особистістю?