Sparks - Monica Richards

How carelessly the bound daylight caresses

Oblivious to wandering eyes extinguished

Free me reckless with the night

Elusive scenes enkindled burst to fire

Where splendor casts umbrageous twin

And love sparks radiance

To guide the heart from within

All in search for you

Eve of brilliance

Till the morning proves indifference

For the sparks die

Leaving shadows in my vision

How dutifully the dull sunlight chastises

Adopted wings that dare arise with promise

Incandescent I represent

Pandora’s uninformed enlightenment

And fears that creep about my flame

Evanesce until the dawn calls them

Home again bearing thoughts of you

And I’m helpless to see

Unbecoming of me Blindly mythicizing

Etiolation emphasized by merrythoughts

Once broken by moonlight

Oh brighter to have never loved

Than gather ghosts of the blinding

Relentless sun idealized in you

And I can’t bear to see

Unbecoming of me Love is not dead

Як недбало пестить скуте денне світло

Не звертаючи уваги на блукаючі очі, погашені

Звільни мене нерозважливо за допомогою ночі

Невловимі сцени, що розпалилися, спалахували

Де пишність кидає несамовитого близнюка

І любов іскриє сяйво

Щоб керувати серцем зсередини

Усі шукають вас

Переддень блиску

До ранку виявляє байдужість

Бо іскри вмирають

Залишаючи тіні в моєму баченні

Як покірно карає тьмяне сонячне світло

Прийняті крила, які сміють піднятися з обіцянкою

Лампа розжарювання, яку я представляю

Необізнане просвітлення Пандори

І страхи, які повзають мій полум’я

Уникайте, поки не покличе їх світанок

Знову додому з думками про вас

І я безпорадний бачити

Непристойно з моєї сліпої міфізації

Етіоляція підкреслена веселими думками

Одного разу розбитого місячним світлом

О, яскравіше, щоб ніколи не любив

Чим збирайте примари осліплення

Невблаганне сонце ідеалізується у вас

І я не можу бачити

Негідна мені Любов не мертва