La Noche Del Día Que Llovió En Verano - Mon Laferte

Me lleve al teatro

Me compre una cena

Camine

Me compre un helado

Y creo que ahora me haré

El amor

La casa sin luz

El frío en los pies

Me pongo a pensar

Me acuesto al revés

En la cama se me pasa el tiempo

Solo recordando

Como alma en pena

Sigo esperando

Estoy tan falta de cariño

De años pasados

De niña queriendo

De grande odiando

Y prefiero hacerme la tonta

Para no verme tan sola

Solo ruido como un río

Discretamente me sonrío

Me pongo el traje largo

El brillo tapa todo

El miedo gorgoteando

La risa delirando

Y ya estoy como en el cero

De mi cuenta al revés

Aunque perdiera un dedo

Me entrego otra vez

Lo mal que me han parido

Intento ocultarlo

Que sanen las heridas

Yo vivo esperando

Y me pongo a hacer una lista

De tantos

Tantos fallecidos

En la patria que me adopta

Hay tantos desaparecidos

Y tengo tanta pena

Tanta rabia en la garganta

Esta humanidad distante

Egoísta y que mata

Para cantar desde adentro

No importa de quien sea de la voz

Hay tanto que decirte

Que no me alcanza una canción

Nos soy muy buena hablando

Tampoco escribiendo

Tan solo son palabras locas

De una loca

Una loca que se ha muerto

відведи мене в театр

купи мені вечерю

ходити

Я купив морозиво

І я думаю зараз зроблю

Любов

Будинок без світла

Холод у ногах

Приступаю до роздумів

Я лежу догори ногами

У ліжку мій час проходить

Тільки згадуючи

як душа в болі

Я все ще чекаю

Я така нелюбовна

минулих років

Як дівчина хоче

Виріс, ненавидів

І я вважаю за краще грати тупою

Щоб не бачив мене таким самотнім

Просто шум, як річка

Я стримано посміхаюся

Я одягнув довгий костюм

Яскравість охоплює все

Страх булькає

Шалений сміх

А я вже як на нулі

З мого облікового запису назад

Навіть якщо я втратив палець

Знову віддаю себе

Як погано вони мені дали

Я намагаюся це приховати

нехай рани загоюються

Я живу в очікуванні

І я починаю складати список

Багато чого

стільки померлих

У країні, яка мене усиновила

Так багато зниклих безвісти

І мені так шкода

Стільки люті в горлі

Це далеке людство

егоїст і вбиває

співати зсередини

Неважливо, чий це голос

тобі є так багато розповісти

Що пісні мені замало

Я не дуже добре розмовляю

теж не пишу

Це просто божевільні слова

божевільного

Божевільна жінка, яка померла