Vecchio frack - Modugno

È giunta mezzanotte

Si spengono i rumori

Si spegne anche l’insegna

Di quell’ultimo caffè

Le strade son deserte

Deserte e silenziose

Un’ultima carrozza

Cigolando se ne và

Il fiume scorre lento

Frusciando sotto i ponti

La luna slende in cielo

Dorme tutta la città

Solo và un’uomo in frack

Ha il cilindro per cappello

Due diamanti per gemelli

Un bastone di cristallo

La gardenia nell’occhiello

E sul candido gilet

Un papillon

Un papillon di seta blu

S’avvicina lentamente

Con incedere elegante

Ha l’aspetto trasognato

Malinconico ed assente

Non si sa da dove vien

Ne dove va

Chi mai sarà

Quell’uomo in frack

Buon nuite bonne nuite

Buon nuite bonne nuite

Buona notte

Va dicendo ad ogni cosa

Ai fanali illuminati

Ad un gatto innamorato

Che randagio se ne va

E' giunta ormai l’aurora

Si spengono i fanali

Si sveglia a poco a poco

Tutta quanta la città

La luna s'è incantata

Sorpresa ed impallidita

Pian piano

Scolorandosi nel cielo sparirà

Sbadiglia una finestra

Sul fiume silenzioso

E nella luce bianca

Galleggiando se ne van

Un cilindro

Un fiore e un frack

Galleggiando dolcemente

E lasciandosi cullare

Se ne scende lentamente

Sotto i ponti verso il mare

Verso il mare se ne và

Chi mai sarà, chi mai sarà

Quell’uomo in frack

Adieu adieu adieu adieu

Addio al mondo

Ai ricordi del passato

Ad un sogno mai sognato

Ad un’attimo d’amore

Che mai più ritornerà

Настала північ

Шуми зникають

Знак теж гасне

З тієї останньої кави

Вулиці безлюдні

Безлюдно і мовчазно

Останній вагон

Скрипить, він зникає

Річка тече повільно

Шурхіт під мостами

Місяць світить на небі

Усе місто спить

Їде тільки людина в хвостах

Має капелюшний циліндр

Два ромби для запонок

Кришталева паличка

Гарденія в петлиці

І на білій жилетці

Краватка-метелик

Синя шовкова краватка-метелик

Наближається повільно

З елегантною ходою

У нього замріяний вигляд

Меланхолійний і відсутній

Ми не знаємо, звідки воно береться

Куди воно йде

Хто це буде

Той чоловік у хвостах

На добраніч, на добраніч

На добраніч, на добраніч

Надобраніч

Це говорить про все

До засвічених вогнів

Закоханому коту

Що бродяче листя

Світанок настав

Світло гасне

Він прокидається помалу-помалу

Все місто

Місяць зачарований

Здивований і зблідлий

повільно

Згасаючи в небі, воно зникне

Позіхнути у вікно

На тихій річці

І у білому світлі

Плаваючи, вони залишають їх

Циліндр

Квітка та фрак

М'яко пливе

І дозволити собі бути колискою

Він повільно опускається

Під мостами до моря

До моря відходить

Хто колись буде, хто колись буде

Той чоловік у хвостах

прощай прощай прощай прощай

До побачення зі світом

До спогадів про минуле

До мрії, про яку ніколи не мріяли

На мить кохання

Який ніколи не повернеться