Godless Drunken Wreck - Mistress

In chains you toiled at the hands of men

The kine knows not yet its yoke

And strives but as one of the flock

But in savagery lies freedom

Pitiless in naked sacrificial rite

Those prior masters crucified

To such savage cross were nailed

Flying headlong into the storm

A ferocious beating coruscant

Tempest’s bliss from tethers torn

Such headless corpse will dance

Waves of new freedom was us clean

Of ghosts of oblivion’s reveries

But with all course lost directionless

Whither will we go?

Where the f*ck should we go?

We sail on — ever, ever on

Mired rotting leviathans

Trouble us no more

As the golden future shines

To see such glories yet unseen

Quixotic fantasy

Such unknown shores where mad beauty

And cruel nightmares reign

But have we sailed too far?

Where now the shining hope for freedoms future?

When 'voyaging' becomes 'dead lost'

Bright freedom turns iron cage

The light has fled even from our dreams

The age of creation and new joy has passed

As we shudder and fear

Then insoluble thunder of mariner’s beasts

Old horrors and glories lost

Cleaving unto the shades of reveries long dead

The butterfly has lost it’s wings

And we who sailed with you

Who learned to say 'I'

Our ship has gone down with all hands

So raise your voices and sing

For this butterfly has lost it’s wings

Sing out your hearts

Sing o’er your bowels filled with ashes

All hands are lost

All hands

У ланцюгах ти трудився з рук людей

Корінь ще не знає свого ярма

І намагається, але як один із отари

Але в дикості — свобода

Безжалісні в обряді жертвоприношення наголо

Ті попередні майстри розіп’яли

До такого дикого хреста прибили

Летить стрімголов у шторм

Жорстокий побитий корусант

Блаженство Бурі від розірваних тяг

Такий безголовий труп буде танцювати

Хвилі нової свободи були для нас чистими

Про привиди мрій забуття

Але при цьому курс втратив безнадійний

Куди ми поїдемо?

Куди, біса, нам йти?

Ми пливемо — завжди, завжди

Затоплені гниючі левіафани

Не турбуйте нас більше

Як сяє золоте майбутнє

Бачити таку славу, яку ще не бачили

Донкіхотська фантазія

Такі невідомі береги, де шалена краса

І панують жорстокі кошмари

Але чи не надто далеко ми запливли?

Де зараз світла надія на майбутнє свобод?

Коли «подорож» стає «загубленим»

Яскрава свобода перетворює залізну клітку

Світло втекло навіть із наших снів

Епоха творчості та нової радості минула

Коли ми здригаємося й боїмося

Потім нерозв’язний грім морських звірів

Старі жахи і слава втрачені

Прилипаючи до тіней давно мертвих мрій

Метелик втратив крила

І ми, які пливли з вами

Хто навчився говорити "я"

Наш корабель затонув на всі руки

Тож підвищте голос і співайте

Бо цей метелик втратив свої крила

Співайте свої серця

Співайте над своїми нутрощами, наповненими попелом

Всі руки втрачені

Всі руки