The Weakener - Misery Index

Why should I care:

The writings on the wall — no future

Cynics sow disdain, as pious retroverts unrestrained

What vision can ever rise from this worthless human waste?

Like ghosts from '68, a generation still lost in space

Narcissistic automatons, caressing techno-fetishes unknown

Maybe I’m deranged — a Herbert West inside of me

Hoping to raise the dead — to find some life in this species selfish-bred

Atavist!

As I watch your

Institutions decay, contradictions remain

Institutions decay, weakeners… so weakening

They bait, cast and reel, to the passive so ready to kneel

With hooks so firm in mouth, they carry forth on this path unbowed

So quick to turn away, so quick to unleash the blade

As cracks across the dam, still hold back a world we can’t comprehend

Atavist!

Institutions decay, contradictions remain

Institutions decay, weakeners… so weakening

Cut the cord and start the fire

Ass seers of oblivion, all color turns to black

Forfeit the unknown, upon the rack of circumstance

So goes the folly of man, a fool in a forest of fear

«As you like it,» they will say, «…there’s plenty more just like you here»

Чому мене це хвилює:

Написи на стіні — немає майбутнього

Циніки сіють зневагу, як і побожні ретроверти нестримні

Яке бачення може виникнути з цих нікчемних людських відходів?

Як привиди 68-го, покоління все ще загубилося в космосі

Самозакохані автомати, пестливі техно-фетиші невідомі

Можливо, я божевільний — Герберт Вест всередині мене

Сподіваючись воскресити мертвих — знайти життя в цієї егоїстично вирощеної породи

Атавіст!

Коли я дивлюся на вас

Інститути занепадають, суперечності залишаються

Інституції занепадають, ослаблювачі… так слабшають

Вони приманюють, закидають і мотують до пасивних, так готових стати на коліна

З такими міцними гачками в роті, вони тягнуться цією стежкою, не схиляючись

Так швидко відвернутися, так швидко розв’язати лезо

Як тріщини через дамбу, все ще стримуйте світ, який ми не можемо осягнути

Атавіст!

Інститути занепадають, суперечності залишаються

Інституції занепадають, ослаблювачі… так слабшають

Обріжте шнур і розведіть вогонь

Осли провидці забуття, усі кольори перетворюються на чорні

Відмовтеся від невідомого, за обставинами

Так відбувається дурість людини, дурень у лісі страху

«Як вам подобається, — скажуть вони, — … тут є ще багато таких, як ви»