Impermanence & Illumination - Misanthrope

L’essence de la vie n’est que contradiction

Souffles tes cierges avant de baillonner tes enfants

Que ta descendance s’eteigne comme une braise de sang

Delivres ces oiseaux momifies de leur cage

Carresses d’emotion jonches d’ames de marbre

Que nos vies d’agenouilles s’enduisent de douleur

Je ne veux plus survivre a ce monde a venir

Ou vais-je?

A quoi sert-on?

Quelle est l’origine de l’etre?

Je t’en supplie Dieu ne me dit plus non !

Rassure nous sur ces questions qui nous hantent

Si tu nous a cree, pourquoi nous laisser deriver

La dualite entre le bien et le mal

Cette atroce faculte de pouvoir rever

Le primum movins, l’absence du noir

Cette impossibilite de ne pouvoir avancer

Sans toujours trebucher, s’effondrer

Le Seigneur de mon ego n’est qu’illusion

Pourquoi nous laisser eternellement sans reponse

Je ne peux plus supporter l’idee meme d’exister

Bafouons notre Foi en ton omniscience

Prier n’exauce meme plus mes peches

Es-tu le spleen, la glaciale approche du neant

L’habile imagination d’une poignee de croyants

Tu nous as donne une unique reponse dans la fuite

Il faudra bien un jour que douleur s’amenuise

J’ai enfin trouve le calme et la serenite

Qui precede le detachement

La compassion de tout etre

N’est qu’impermanence et illumination

5. Les Litanies de Satan

O Toi, le plus savant et le plus beau des Anges

Dieu trahi par le sort et prive de louanges

O Satan, prends pitie de ma longue misere !

O Prince de l’exil, a qui l’on a fait tort

Et qui, vaincu, toujours te redresse plus fort

O Satan, prends pitie de ma longue misere !

Toi qui sais tout, grand roi des choses souterraines

Guerisseur familier des angoisses humaines

O Satan, prends pitie de ma longue misere !

Pere adoptif de ceux qu’en sa noire colere

Du paradis terrestre a chasses Dieu le Pere

O Satan, prends pitie de ma longue misere !

O Toi qui de la Mort, ta vieille et forte amante

Engendras l’Esperance, — une folle charmante !

O Satan, prends pitie de ma longue misere !

Gloire et louange a toi, Satan, dans les hauteurs

Du ciel, ou tu regnas, et dans les profondeurs

De l’Enfer, ou, vaincu, tu reves en silence !

Fais que mon ame un jour, sous l’Arbre de Science

Pres de toi se repose, a l’heure ou sur ton front

Comme un Temple nouveau ses rameaux s’epandront !

6. La Druidesse du G (c)vaudan

Tapie dans l’ombre d’une nuit sauvage

Dernier contrepoids d’animalite dressee

Dressee contre l’humanite

A pas de loup elle se faufile

Courbant son ossature d’une souplesse divine

Filant tel le feu follet au milieu des forets

Ou son velours bleute entoure un regard de saphir cisele

Druidesse, defie les pieges a loups tendus a l’encontre de ton elegance

Car l’homme effraye s’arme contre ton improbable existence

Appeure les, toi la proie ideale, impitoyablement chassee

Bouc emissaire, agitateur de sortileges ancres dans le passe

Memoire de nos ancetres, terrorises par la Bete

La druidesse du Gevaudan tranforme son corps en metamorphose

Ses crocs dechiquetant sa peau d’ecorce de rose

Rude accouchement d’un metabolisme necrose

Devorante renaissance d’un sang noir et souille

La druidesse du Gevaudan se regenere de sagesse et d’immobilisme

Enluminant ses grimoires de dorures gaeliques

Offrant a la nature son sang comme «force de vie»

Elle canalise la Bete en chacune de nos folies Faisons appel aux rudiments des

techniques de chasse

Druidesse, defie les pieges a loups tendus a l’encontre de ton elegance

Car l’homme effraye s’arme contre ton improbable existence

Appeure les, toi la proie ideale, impitoyablement chassee

Bouc emissaire, agitateur de sortileges ancres dans le passe

De nos contrees reculees

Суть життя лише суперечність

Задуйте свічки, перш ніж заткнути рот своїм дітям

Нехай твоє потомство згасне, як вуглина крові

Вийміть цих муміфікованих птахів із клітки

Емоційні ласки, усипані мармуровими душами

Нехай наше життя на колінах буде змазане болем

Я не хочу більше виживати в цьому світі

куди я йду?

для чого ми?

Яке походження буття?

Боже, не кажи мені більше ні!

Заспокойте нас щодо цих питань, які нас хвилюють

Якщо ви створили нас, навіщо відпустити нас на самоплив

Подвійність добра і зла

Ця нестерпна здатність вміти мріяти

Primum movins, відсутність чорного

Ця неможливість не мати можливості рухатися далі

Завжди не спіткнувшись, зруйнуючись

Господь мого его - це лише ілюзія

Чому залишають нас назавжди без відповіді

Я більше не можу терпіти думки про існування

Давайте зневажаємо нашу віру у твоє всезнання

Молитва навіть не відповідає на мої гріхи

Ти селезінка, крижана наближається до небуття

Розумна уява купки віруючих

Ви дали нам єдину відповідь у витоку

Одного дня біль доведеться зменшити

Нарешті я знайшов спокій і безтурботність

Хто передує відрядженню

Співчуття всього буття

Є лише непостійність і просвітлення

5. Літанії Сатани

О Ти, найученіший і найпрекрасніший з ангелів

Бог зраджений долею і позбавлений похвали

О сатано, змилуйся над моїм довгим нещастям!

О князь вигнання, якому заподіяно кривду

І хто, переможений, завжди піднімає тебе сильнішим

О сатано, змилуйся над моїм довгим нещастям!

Ти, що все знаєш, великий король підземних речей

Знайомий цілитель людських тривог

О сатано, змилуйся над моїм довгим нещастям!

Прийомний батько тих, кого в своєму чорному гніві

Із земного раю погнався Бог Отець

О сатано, змилуйся над моїм довгим нещастям!

О Ти, хто Смерті, твій старий і сильний коханець

Породила Надію, — чарівну божевільну!

О сатано, змилуйся над моїм довгим нещастям!

Слава і хвала тобі, сатано, на висотах

З неба, де ти царюєш, і в глибину

З пекла, або, переможений, ти мрієш у тиші!

Зроби мою душу одного дня під Деревом Науки

Поруч з тобою відпочиває, в годину або на чолі

Як новий Храм, його гілки будуть розповсюджуватися!

6. Друїда з G (c) vaudan

Таїться в тіні дикої ночі

Остання противага дресированих тварин

Піднятий проти людства

Крадькома вона підкрадається

Вигинаючи його каркас божественною податливістю

Крутиться, як огонь, через ліси

Де його блакитний оксамит оточує точений сапфіровий погляд

Друїде, кидай виклик вовчим пасткам, встановленим проти вашої елегантності

Тому що наляканий чоловік озброюється проти вашого неймовірного існування

Налякайте їх, ви ідеальна здобич, на яку нещадно полюють

Козел відпущення, агітатор заклинань, закріплених у минулому

Пам'ять наших предків, жаханих Звіром

Друїд Геводана перетворює її тіло в метаморфозу

Її ікла подрібнюють шкіру трояндової кори

Бурхлива доставка некротичного метаболізму

Пожираючи відродження чорної та зіпсованої крові

Друїд Геводана відроджується з мудрістю і нерухомістю

Освітлення його гримуарів гельською позолотою

Пропонуючи природі свою кров як «життєву силу»

Вона направляє Звіра в кожне наше божевілля. Давайте покличемо зачатки

техніки полювання

Друїде, кидай виклик вовчим пасткам, встановленим проти вашої елегантності

Тому що наляканий чоловік озброюється проти вашого неймовірного існування

Налякайте їх, ви ідеальна здобич, на яку нещадно полюють

Козел відпущення, агітатор заклинань, закріплених у минулому

З наших далеких країв