Extraño - Miranda!

Extraño tus pasiones desatadas

Tus ataques de locura cuando nadie lo esperaba

El reflejo de la luna en tus gafas espejadas

Lo imposible de tu amor

Pero también extraño tu llegada

Y el sabor a cigarillo que tu beso me dejaba

Enroscarnos y dormirnos con las sabanas mojadas

Cuando aparecía el sol

Lo que no se es lo que quiero

Lo vuelvo a hacer y me enveneno

Enloquecer es soledad es mi destino

Discúlpame si con esto te deprimo

Porque también extraño

Abandonarme al universo del engaño

Irnos de viaje y renovar nuestro vestuario

Y me hago cargo, nena te extraño pero no tanto

Extraño el paraíso de tu cara

Con los ojos achinados

La sonrisa desplegada

La melena despeinada

La actitud exagerada

El sonido de tu voz

Lo que no se es lo que quiero

Lo vuelvo a hacer y me enveneno

Enloquecer es soledad es mi destino

Discúlpame si con esto te deprimo

No soy cobarde ni valiente

Solo lo siento diferente

Contradecirme en mi discurso es mi fuerte

Aceptare lo que me tenga la suerte

Porque también extraño

Abandonarme al universo del engaño

Irnos de viaje y renovar nuestro vestuario

Y me hago cargo, nena te extraño pero no tanto.

Y ya no quiero provocar el

desencanto

Con tanta risa, con tanto llanto

Pero me muero por saber que estas pensando

Cuando la lluvia te esta mojando

También extraño… extraño…

Ohh extraño y me hago cargo nena te extraño

Pero no tanto pero no tanto

Мені не вистачає твоїх пристрастей

Ваші напади божевілля, коли цього ніхто не очікував

Відображення місяця у ваших дзеркальних окулярах

Неможливе твоєї любові

Але я також сумую за вашим приїздом

І смак сигарети, що залишив мене твій поцілунок

Згорнутися калачиком і засинати з мокрими простирадлами

коли з'явилося сонце

Те, чого я не знаю, я хочу

Я роблю це знову і отруююсь

Збожеволіти – це моя доля – самотність

Вибачте, якщо вас це пригнічує

бо я теж сумую

Віддай себе у всесвіт обману

Вирушайте в подорож і оновіть наш гардероб

І я беру на себе, дитинко, я сумую за тобою, але не так сильно

Я сумую за раєм твого обличчя

з примруженими очима

Посмішка показана

розпатлане волосся

перебільшене ставлення

Звук твого голосу

Те, чого я не знаю, я хочу

Я роблю це знову і отруююсь

Збожеволіти – це моя доля – самотність

Вибачте, якщо вас це пригнічує

Я не боягузливий і не хоробрий

Я просто відчуваю себе іншим

Моя сильна сторона – це суперечити собі у своїй промові

Я прийму те, що мені пощастить

бо я теж сумую

Віддай себе у всесвіт обману

Вирушайте в подорож і оновіть наш гардероб

І я беру на себе, дитинко, я сумую за тобою, але не так сильно.

І я більше не хочу викликати

розчарування

З такою кількістю сміху, з такою кількістю плачу

Але я вмираю від бажання знати, про що ти думаєш

Коли дощ промокає

Також дивно... дивно...

О, я сумую, і я піклуюся, дитино, я сумую за тобою

Але не так багато, але не дуже