Angry Boy - Mindless Self Indulgence

Well, it’s a Saturday, in July… 1992. It’s gotta be like 3… o clock… or some

shit

I hate everybody, and the more I think about it, the more I hate em.

And it’s just people, man.

It’s the fucking people.

I mean, I looked in the

mirror and I said, ‘that looks cool, man, you look like an ugly motherfucker.

Like a skinny little weirdo.'

How can I walk around town the way I am,

knowing that I know who I am and you people looking at me like I don’t know

who the fuck I am?

That, uh, I expect all of you, to realize who I am.

And that’s me being unreasonable.

I don’t like to let people make me make the

decisions by looking at them and saying ‘I think they’re saying this'

But they give me this attitude like… Like I don’t know what the fuck I’m doing.

Bugs the shit out of me, man.

You know?

I keep moving and moving and trying to

stay a step ahead of people, even if it’s a step ahead in a direction that no

one’s going to go.

Not because they’re frightened, but because no one’s going

to go that way.

And you need a lot of directions to go forward to go

I can’t stand it, I’m so fucking picky.

That’s the way I am with my music.

My shit comes in, and I’m like, ‘yeah man, that’s a nasty song.

' And now it’s like ‘Alright.

Done.'

In a sense of like, man, when I first did

it, it sounded cool, and I know it sounds cool, and I know if I play it for

people they’d go ‘holy shit, that’s a nasty song, man.

That sounds like…

fucking… on steroids and shit.'

But, it’s not that.

It’s the fact that I… I

hear these new things every time I fucking do something, you know?

And then I lay them down and there they are, and then I move on

And it’s so fucking hard, when you gotta be the fucking everything at once.

I mean, do anything, motherfucker, and get this shit out.

‘92, how long have

you been doing this shit?

You’ve been doing the shit you’ve been doing for a

year.

And then, you’ve got some nasty shit, let me tell you.

You’ve always had

shit coming out of you.

That was never a problem.

The problem was being able to

associate it with yourself.

Now you know what you are.

Next thing you do is to

make everybody else know who you are, fucker.

You put things together that

don’t go together, that’s what it’s all about.

Creating is putting things

together that don’t go together, and you make something else

Because it’s all about progress, motherfucker.

I am progress.

Get off of your

fucking lazy ass and make something better than I made.

That’s the thing.

It’s mostly—no, that’s not me that I’m so worried about.

It’s not,

I’m not worried about who I am more than I’m worried about who I’m not

And I mean, you know, maybe I look like a fucking idiot;

maybe it’s not the

next thing.

I’m not saying that I’m trying to get hip… on the hip thing.

It’s all— It’s not a matter of fate, it’s a matter of choice.

I mean,

that’s one thing I got.

I think I will never lose that.

I may not always be

Angry Boy.

My music may not always be… Hard edged… or soft edged.

Or weird, or not weird.

Or straightforward, you know?

But the one thing I will

have, not to sound fucking hokey, is definite fucking complain-able sense of

humor.

Definitely different, I’ll give you that

And besides all of that bullshit, is I know what I’m doing.

Nobody ever trusted

that I knew what I was doing.

Ever since the beginning of fucking time,

nobody thinks I know what I’m doing.

I know what I’m doing!

‘You know,

If you don’t do your homework, you’re gonna fail, do you know that?

' What do you think?

What do you fucking think?

‘If you don’t go to college

you’re not gonna get a good job, you’re not gonna be able to—you're not gonna

get a great education, nobody’s going to hire you.'

No shit!

I know this!

I know what goes on, and I’ve made my choices

And it’s frustrating to look at this world and say, ‘Hey look, you fucking

assholes, I’m just being me, motherfucker' and I gotta tell you how I am.

It’s like—oh, man, I could go on for days and days on this shit.

I’m not going to go on on that, I’m still fucking pissed at this shit.

But, I don’t give a shit

So, that’s the end of that

Ну, це субота, липня… 1992 року. Має бути о 3… годині… чи десь

лайно

Я ненавиджу всіх, і чим більше думаю про це, тим більше ненавиджу їх.

І це просто люди, чоловіче.

Це прокляті люди.

Я маю на увазі, я заглянув в 

дзеркало, і я сказав: «Це виглядає круто, чувак, ти виглядаєш як потворний ублюдок».

Як худий маленький дивак.

Як я можу ходити містом таким, яким я є,

знаючи, що я знаю, хто я і ви, люди, дивитеся на мене наче я не знаю

хто я в біса?

Я очікую, що ви всі усвідомите, хто я.

І це я нерозумний.

Я не люблю дозволяти людям змушувати мене робити

приймати рішення, дивлячись на них і кажучи: «Я думаю, що вони це кажуть»

Але вони дають мені таке ставлення, ніби я не знаю, що я роблю.

Вибиває з мене лайно, чоловіче.

Ти знаєш?

Я рухаюся, рухаюся і намагаюся

залишатися на крок попереду людей, навіть якщо це крок попереду у напрямку,

хтось піде.

Не тому, що вони налякані, а тому, що ніхто не йде

 йти туди.

І вам потрібно багато вказівок, щоб рухатися вперед, щоб йти

Я терпіти не можу, я така вибаглива.

Я так ставлюся до своєї музики.

Моє лайно з’являється, і я кажу: «Так, чувак, це неприємна пісня».

' А тепер це як «Гаразд».

Готово.

У сенсі як, чувак, коли я вперше

це звучало круто, і я знаю, що це звучить круто, і я знаю, чи граю на ньому

люди, вони б сказали: «Чертво, це ж противна пісня, чоловіче.

Це звучить як…

блін… на стероїдах і лайні.

Але, це не те.

Справа в тому, що я… я

чую ці нові речі щоразу, коли я щось роблю, розумієш?

Потім я кладу їх і ось вони, а потім рушу далі

І це так до біса важко, коли ти мусиш бути всім і одразу.

Я маю на увазі, зроби що завгодно, блядь, і забери це лайно.

92, скільки часу

ти робив це лайно?

Ви робите те лайно, яке робите

рік.

А потім, дозвольте мені сказати вам, у вас є неприємне лайно.

Ви завжди мали

лайно вийде з вас.

Це ніколи не було проблемою.

Проблема була в можливості

пов’язати це з собою.

Тепер ви знаєте, хто ви є.

Наступне, що ви робите — це 

нехай всі інші знають, хто ти, блядь.

Ви збираєте речі разом

не йдіть разом, ось у чому справа.

Створення — це розміщення речей

разом, які не поєднуються, і ви створюєте щось інше

Тому що все залежить від прогресу, блядь.

Я прогрес.

Зійди зі свого

лінива дупа і зроби щось краще, ніж я.

У тому й справа.

Здебільшого – ні, я так хвилююся не про мене.

Це не,

Я не хвилююся про те, хто я більше, ніж про те, ким я не є

І я маю на увазі, ви знаєте, можливо, я вигляжу як проклятий ідіот;

можливо це не те

наступна річ.

Я не кажу, що я намагаюся дотягнутися… до стегна.

Це все—це не справа долі, це справа вибору.

Я маю на увазі,

це одна річ, яку я отримав.

Я думаю ніколи не втрачу цього.

Я може бути не завжди

Сердитий хлопчик.

Моя музика не завжди може бути… твердою… чи м’якою.

Або дивно, чи не дивно.

Або просто, розумієте?

Але єдине, що я зроблю

have, щоб не звучати як блядь, це, безперечно, почуття, на яке можна скаржитися

гумор.

Безперечно, інакше, я вам це дам

І крім усієї цієї фігні, я знаю, що роблю.

Ніхто ніколи не довіряв

що я знав, що роблю.

Ще з початку ебаних часів,

ніхто не думає, що я знаю, що роблю.

Я знаю, що роблю!

'Ти знаєш,

Якщо ви не виконаєте домашнє завдання, ви зазнаєте невдачі, ви це знаєте?

' Що ти думаєш?

Що ти думаєш?

«Якщо ви не навчаєтесь в коледжі

ви не отримаєте хорошу роботу, ви не зможете — ви не збираєтеся

здобути високу освіту, ніхто не візьме вас на роботу.

Нічого лайна!

Я знаю, що це!

Я знаю, що відбувається, і зробив свій вибір

І це засмучує дивитися на цей світ і говорити: «Гей, дивись, ти, блядь,

мудаки, я просто є собою, блядь, і я мушу розповісти вам, як я .

Це як… о, чувак, я можу день і днями на цім лайно.

Я не збираюся продовжувати це, я все ще біса злий на це лайно.

Але мені байдуже

Отже, це кінець