The Statue - Mindgames

Find the stone.

Simplicity within the forms of nature,

contains the creature.

Will soon reveal,

By means of hands

that found the way to shatter,

to control the matter.

They breathe life

into a work that tries to tell the story.

Awaken the mystery.

See him stand tall.

Representative of a man, or an ideology,

or a fact in history.

Moving towards the place they can admire pride and vanity.

Somewhere in the middle of the market place.

Surrounded by pigeons through all seasons he is standing there,

as a moment frozen in time and space

most people passing by that gentle piece of rock,

will never have a clue of what he did, or who he was,

Another year, another month, another day

They’ve all been coming to see the man himself.

Studied the creature in his former life and days.

Nothing more than knowledge upon a dusty shelf.

They all seem to try to touch the past,

but the memory is of stone.

And he’s all alone,

Find yourself,

within the memory of your own creation,

stone incarnation.

Your life will pass,

and so will people who preserve traditions,

stick to convictions.

For many years,

we hold on to a certain faith in values,

embodied by statues.

All of this will last

until the icons all retire.

The ideals we pursued,

seemed a fragment of the truth.

Breaking out,

out of the pose you stand in.

Moving on,

to places you’ve never been.

And when you awake from your granite sleep,

your body is aching from head to toe.

Fought down,

your anger for many years.

Fight back,

making your right prevail.

Show all of the things that you feel inside.

You’re static no more, you don’t need to hide.

Take part,

in social activities.

Talk about,

things they’re concerned about.

'Cause to know those who live in your neighborhood,

You just need to become the one you’re talking to.

The moment has come to turn stone into flesh.

Spectators around me are caught by surprise.

You know who I am.

That’s what you believe.

But things they’ve been telling you may well deceive.

For five-hundred years I’ve been doing this job.

Lack of variety made me resign.

I made up my mind.

I go my own way.

No-one on earth can persuade me to stay.

I’m leaving the scene.

In a way I’m displeased.

Accepted the blows, then too proud to react.

Wherever I may run, there’ll be no place to hide.

The ghosts of the past they still bang on my door.

Been waiting too long!

To answer the call,

that lived deep inside of me for so many years.

Frustration runs high!

The anger is there,

to release all the energy needed to bring about change, Now!

In places all over the world,

Man has left us things which reminds us all,

of who they used to respect.

All through the ages.

Sometimes it’s a cry for the past,

a trigger they use to hang on to an order

they try to maintain.

To make you obey.

And if you look into your soul.

You might find some statues,

built throughout your lifetime.

There to appear,

again an again.

Then the dawn of an age,

when the masses will go for a change.

And statues obstruct the revolving stage.

They will tear them down!

Знайдіть камінь.

Простота в формах природи,

містить істоту.

Скоро відкриється,

За допомогою рук

які знайшли шлях розбити,

щоб контролювати справу.

Вони дихають життям

у твір, який намагається розповісти історію.

Розбудити таємницю.

Подивіться, як він стоїть.

Представник людини чи ідеології,

або факт в історії.

Рухаючись до місця, вони можуть захоплюватися гордістю і марнославством.

Десь посередині ринку.

Оточений голубами в усі пори року він стоїть там,

як момент, застиглий у часі та просторі

більшість людей, що проходять повз цей ніжний шматок скелі,

ніколи не матиме уявлення про те, що він робив або ким він був,

Ще рік, інший місяць, інший день

Усі вони прийшли побачити самого чоловіка.

Вивчав істоту в його минулому житті та днях.

Не що інше, як знання на запиленій полиці.

Здається, всі вони намагаються торкнутися минулого,

але пам’ять кам’яна.

І він зовсім один,

Знайти себе,

в пам’яті власного творіння,

кам'яне втілення.

Твоє життя пройде,

і люди, які зберігають традиції,

дотримуватися переконань.

Протягом багатьох років,

ми дотримуємось певної віри в цінності,

втілені статуями.

Усе це триватиме

поки всі ікони не зникнуть.

Ідеали, яких ми переслідували,

здавалося фрагментом правди.

вириваючись,

з пози, в якій ви стоїте.

Жити далі,

у місця, де ви ніколи не були.

І коли ти прокинешся від гранітного сну,

ваше тіло болить від голови до ніг.

Збилися,

твій гнів на багато років.

Чинити опір,

щоб ваше право переважало.

Покажіть усе, що ви відчуваєте всередині.

Ви більше не статичні, вам не потрібно ховатися.

Приймати участь,

у соціальній діяльності.

Говорити про,

речі, які їх хвилюють.

Щоб знати тих, хто живе у вашому районі,

Вам просто потрібно стати тим, з ким ви спілкуєтеся.

Настав момент перетворити камінь на плоть.

Глядачі навколо мене здивовані.

Ти знаєш хто я.

Це те, у що ви вірите.

Але те, що вони вам розповідали, цілком може ввести в оману.

П’ятсот років я займаюся цією роботою.

Відсутність різноманітності змусила мене піти у відставку.

Я прийняв вирішення.

Я йду своїм шляхом.

Ніхто на землі не зможе переконати мене залишитися.

Я залишаю місце події.

Певним чином я незадоволений.

Приймав удари, а потім надто гордий, щоб реагувати.

Куди б я не бігав, не буде де сховатися.

Привиди минулого досі стукають у мої двері.

Надто довго чекав!

Щоб відповісти на дзвінок,

який жив глибоко в мені стільки років.

Розчарування зашкалює!

Гнів є,

щоб вивільнити всю енергію, необхідну для здійснення змін, зараз!

У місцях по всьому світу,

Людина залишила нам те, що нагадує нам усім,

того, кого вони поважали.

Через віки.

Іноді це крик за минулим,

тригер, який вони використовують, щоб затримати замовлення

вони намагаються підтримувати.

Щоб ви підкорилися.

А якщо зазирнути в свою душу.

Ви можете знайти деякі статуї,

будується протягом усього життя.

Там, щоб з’явитися,

знову і знову.

Тоді світанок века,

коли маси підуть на зміну.

А статуї заважають сцені, що обертається.

Вони їх знесуть!