È l'amore -

Buio sulle scale

Silenzio che fa male;

Fuori la città si sta muovendo

Il soffitto è un cielo stretto

Morale sotto al letto

L’orgoglio è come una malattia

È l’amore che non mi lascia stare

Guardo il telefono che tace

È l’amore che brucia l’anima

Perché non sa che cosa fa senza di me

Strano che un’idea non se ne vada via

Ma si pianti come un chiodo nella tempia

E i «chissenefrega» affondano in un mare

Di momenti che non sai dimenticare

È l’amore che non mi lascia stare

Guardo il telefono che tace

È l’amore che brucia l’anima

Di colpa sua o mia non morirò

È l’amore che non mi lascia stare

Guardo il telefono che tace

È l’amore che salva l’anima

Non è vita questa vita senza lui

È l’amore…

Темно на сходах

Тиша, що болить;

За містом рухається

Стеля — вузьке небо

Мораль під ліжком

Гордість як хвороба

Це любов, яка не залишає мене в спокої

Дивлюсь на телефон, який мовчить

Саме любов палить душу

Бо він не знає, що робить без мене

Дивно, що ідея не зникає

Але всади себе, як цвях у свою скроню

А «кому байдуже» тонуть у морі

Про моменти, які не можна забути

Це любов, яка не залишає мене в спокої

Дивлюсь на телефон, який мовчить

Саме любов палить душу

Моя чи його вина, я не помру

Це любов, яка не залишає мене в спокої

Дивлюсь на телефон, який мовчить

Саме любов рятує душу

Це життя не життя без нього

Це любов…