Devil Moon - Michelle Malone

When I was 17, I called the road my own

So many sights to see, I turned every stone

I burned the midnight oil, I burned the candle wax

With fire in my veins and no one on my back

One night found myself around New Orleans way

I picked up a rider, whose name he did not say

He clicked his long clean nails upon the window dash

I got a funny feeling when he flashed his leather skin of ash

Now that devil moon won’t light my way

Now that devil moon won’t light my way

Now that devil moon won’t light my way

And I can’t find no one to show the way

He traveled with no bags, just an old fedora and an ivory cane

He looked me in the eye and said, «Friend, you will never be the same»

I laughed to his face and put him right back on the road

Then I realized I had nowhere to run, then I realized I had no where to go

And I’ve been driving hard

Through the wind and rain

Looking for a friend

But nobody knows my name

Driving in the dark, ended up at my father’s home

With no answer at the door, thought I was all alone

Then I heard a scratching sound and through the windowpane

He looked me in the eye and said, «Friend, you’ll never be the same»

Коли мені було 17, я називав дорогу своєю

Так багато пам’яток, які можна побачити, я перекинувся на камінь

Я спалив опівнічну олію, спалив віск для свічок

З вогнем у жилах і нікого на спині

Одного разу вночі я опинився навколо Нового Орлеана

Я підібрав  вершника, чиє ім’я він не сказав

Він клацав своїми довгими чистими нігтями по віконній панелі

Я виник кумедне відчуття, коли він засвітив свою шкіряну шкіру попелом

Тепер цей диявольський місяць не освітлює мені дорогу

Тепер цей диявольський місяць не освітлює мені дорогу

Тепер цей диявольський місяць не освітлює мені дорогу

І я не можу знайти кому показати дорогу

Він мандрував без сумок, лише стара федора та тростина зі слонової кістки

Він подивився мені в очі і сказав: «Друже, ти ніколи не будеш таким, як був»

Я засміявся йому в обличчя і повернув його на дорогу

Потім я зрозумів, що мені нікуди бігти, потім я зрозумів, що мені нема куди йти

І я важко їздив

Крізь вітер і дощ

Шукаю друга

Але ніхто не знає мого імені

Їхаючи в темряві, я опинився в будинку мого батька

Без відповіді біля дверей, я думав, що я зовсім один

Потім я почула дряпання через вікно

Він подивився мені в очі і сказав: «Друже, ти ніколи не будеш таким, як був»