Dancing in the Meadow - Michael Martin Murphey

When the snowfields thaw and the stream beds crawl

To the waterfall and river

I’ll turn my face to the bright green space

Of the mother, my life-giver

No man has made a ring of jade

Like green corn in the husk

No man could own a turquoise stone

As deep blue as the dusk

So come away from your working day

And laugh and let your head go-

And bring along an old-time song

For dancing in the meadow …

Leave your bedside for a moonlight ride

Where the midnight air is warmer

We’ll sing for the quail and the cotton tail

Who still escapes the farmer

Deep plum thickets and bramble bushes

Where the quiet creatures hide

Are part of me-a mystery which I accept with pride

If I must stay and lay all day

Like a March hare in hedgerow

When the hunter’s gone, it’s all night long

For dancing in the meadow …

When the summer’s over and come October

When the evening air is crisper, In the mist and smoke by the twisted oak

I’ll listen to the branches whisper

Barn dancers reel, the furrowed field

Must yield and quickly turn

Harvest gone the hoot owl song

Is one we now must learn

«Who, who, who are you?»

and, «If it’s you who said so?»

«Who could it be?»

«It's only me»

I’m dancing in the meadow …

When the seasons pass and the hour glass

Has all too quickly shattered

You’ll lay me low beneath the snow

And wonder if I mattered

Late in the night your hair gone white

Will surely stand on end;

You’ll hear me sing, my banjo ring

The voice of your old friend

If you get brave, run to my grave

And holler, «Are you dead?»

«No!»

No tombstone can cover my bones

I’m dancing in the meadow …

Коли снігові поля відтають і русла струмків повзають

До водоспаду та річки

Я повернусь обличчям до яскравого зеленого простору

Матері, мого життєдайця

Жодна людина не зробила кільця з нефриту

Як зелена кукурудза в лушпинні

Жодна людина не може мати бірюзовий камінь

Насичений синій, як сутінки

Тож зайдіть із робочого дня

І посмійся і відпусти голову -

І візьміть із собою старовинну пісню

Для танців на лузі…

Залиште ліжко, щоб покататися в місячному світлі

Там, де опівнічне повітря тепліше

Ми заспіваємо для перепілки і ватного хвоста

Хто ще втікає від фермера

Глибокі сливові зарості та кущі язини

Де ховаються тихі створіння

Є частиною мене – таємницею, яку я приймаю з гордістю

Якщо я му залишитися і лежати цілий день

Як березневий заєць у живоплоті

Коли мисливець пішов, це ціла ніч

Для танців на лузі…

Коли літо закінчиться і настане жовтень

Коли вечірнє повітря чистіше, В млі й диму біля крученого дуба

Я послухаю, як шепочуть гілки

Танцюристи амбару котуться, борознисте поле

Повинен поступитися і швидко повернути

Пісня сови

Це те, що ми зараз повинні навчитися

«Хто, хто, хто ти?»

і: «Якщо це ви так сказали?»

«Хто це міг бути?»

«Це тільки я»

Я танцюю на лузі…

Коли проходять пори року і пісочний годинник

Надто швидко все розбилося

Ти покладеш мене під сніг

І цікаво, чи мав я значення

Пізно вночі твоє волосся побіліло

Неодмінно стоятиме навпіл;

Ти почуєш, як я співаю, моє кільце банджо

Голос твого старого друга

Якщо ти наберешся сміливості, біжи до моєї могили

І кричить: «Ти помер?»

"Ні!"

Жодна надгробна плита не може закрити мої кістки

Я танцюю на лузі…