Things Change - Mic Geronimo, Royal Flush

I am your Majesty, Acolytes, follow thee, arise from the earth, we are filth

and dirt.

The Stench of man, vile, taints our land.

Butcher with our dirks, buried in filth and dirt.

From the marsh to the mire, light your torches afire, the human tribe as feed

and fodder, sacrifices for Goblin Kaiser.

Trudging through the thicket, Commoner senses wicked.

His glove to his sheath, path is foul, soil wreaks.

Jagged trees, carved faces, begin to creek, «Beware of the beast, soul is foul, his will wreaks.»

A lumbering crag of slag and waste, furrows of corpses in his wake.

From the marsh to the mire, light your torches afire, the human tribe as feed

and fodder, sacrifices for Goblin Kaiser.

Fearless tremble, blasted by his axe.

Nobility cut down hack by hack.

A feast of nobles, headless at the table.

Ripped from their barren shoulders to their necks.

From the marsh to the mire, light your torches afire, the human tribe as feed

and fodder, sacrifices for Goblin Kaiser.

Goblin Kaiser, «Alas I have sniffed you out.

You wreak of man!

Greet my biting snout.»

Commoner, «No it is I, Commoner now King,

your demise is my golden sheath.

Now great Arcturus, carve him piece by piece.»

Я   Ваша Величність, помічники, йдіть за вами, встаньте із землі, ми нечистота

і бруд.

Сморід людини, мерзенний, бруднить нашу землю.

М’ясник з нашими кортиками, закопаний у бруд і бруд.

Від болота до болота запаліть свої смолоскипи, людське плем’я як корм

і фураж, жертвоприношення для гобліна-кайзера.

Пробираючись крізь хащі, Коммонер відчуває зло.

Його рукавичка до піхви, шлях поганий, ґрунт протікає.

Зубчасті дерева, вирізані обличчя, починають текти: «Стережіться звіра, душа нечиста, його воля ламається».

Дерев’яна скеля з шлаку й відходів, борозни трупів за ним.

Від болота до болота запаліть свої смолоскипи, людське плем’я як корм

і фураж, жертвоприношення для гобліна-кайзера.

Безстрашний тремтить, підірваний його сокирою.

Благородство скорочує руб за кроком.

Свято вельмож, безголових за столом.

Зірваний із безплідних плечей до шиї.

Від болота до болота запаліть свої смолоскипи, людське плем’я як корм

і фураж, жертвоприношення для гобліна-кайзера.

Гоблін Кайзер: «На жаль, я вас винюхав.

Ви кидаєтеся на чоловіка!

Вітай мою кусачу морду».

Коммонер: «Ні, це я, простий тепер король,

твоя кончина — моя золота оболонка.

Тепер великий Арктур, виріжте його шматок за шматком».