Остров - Мы

Ну кто же знал, не утонув - я попаду на этот остров.

Берегу на берегу твоих волос густые волны.

Так приятно укрывала бирюзовым одеялом.

Я раскрылся, умирая, но к тебе опять ныряю.

Я не знал, не утонув: меня прибьёт на эти камни.

Издевается песок - он то ли порох, то ли сахар.

Кровоточат мои шрамы под холодными лучами.

Светят инопланетяне, притворяются глазами.

Я не знал, не утонув - не захочу я сплюнуть море.

Захлебнувшись в пене смерти, наслаждался вкусом соли.

Закурил на берегу;

пальцы, губы, порох, спички.

Нашёл пулю я одну, и коснулся моря птичкой.

Я устала повторять волнами крики свои молча.

Прикоснулась к твоим пальцам краем моря этой ночью.

Так приятно награждала ароматом я твой воздух.

Спи и плачь, прекрасный странник - утонуть не будет поздно.

О-о-о!

Остров.

О-о-о!

Остров.

У-у-у!

Остров.

У-у-у!

Остров.

О-о-о!

Остров.

О-о-о!

Остров.

У-у-у!

Остров.

У-у-у!

Остров.

Ну хто ж знав, не втопившися - я потраплю на цей острів.

Бережу на березі твого волосся густі хвилі.

Так приємно вкривала бірюзовою ковдрою.

Я розкрився, вмираючи, але до тебе знову пірнаю.

Я не знав, не потонув: мене приб'є на це каміння.

Знущається пісок - він чи порох, чи цукор.

Кровоточать мої шрами під холодними променями.

Світлять інопланетяни, прикидаються очима.

Я не знав, не потонув – не захочу я сплюнути море.

Захлинувшись у піні смерті, насолоджувався смаком солі.

Закурив на березі;

пальці, губи, порох, сірники.

Знайшов кулю я одну, і торкнувся моря пташкою.

Я втомилася повторювати хвилями крики мовчки.

Торкнулася до твоїх пальців краєм моря цієї ночі.

Так приємно нагороджувала ароматом я твоє повітря.

Спи та плач, прекрасний мандрівник – потонути не буде пізно.

О-о-о!

Острів.

О-о-о!

Острів.

У-у-у!

Острів.

У-у-у!

Острів.

О-о-о!

Острів.

О-о-о!

Острів.

У-у-у!

Острів.

У-у-у!

Острів.