Самолёт - Метро

Опускается небо

Я опять иду туда где не был,

Но дорога туда не ведет никуда

Где долгие ночи

Снова мне о ней беду пророчат,

Но беда не беда если в небе звезда

Не грусти все пройдет

Через тысячу весен

Я обратно вернусь за тобой,

Но пока самолет

Все быстрее уносит

Сквозь пространства и сны

За мечтой…

II

Там не будет печали,

Но свою судьбу найду едва ли

Просто я навсегда ухожу в никуда

Через беды и стужи

Знать что все-таки кому то нужен

И пусть годы бегут тебя ждут

Не грусти все пройдет

Через тысячу весен

Я обратно вернусь за тобой,

Но пока самолет

Все быстрее уносит

Сквозь пространства и сны

За мечтой…

Не грусти все пройдет

через тысячу весен,

Но пока самолет

все быстрее уносит

Сквозь пространства и сны

за мечтой…

Опускається небо

Я знову йду туди де не був,

Але дорога туди не веде нікуди

Де довгі ночі

Знову мені про неї біду пророкують,

Але біда не біда якщо в небі зірка

Не печалі все пройде

Через тисячу весен

Я повернуся за тобою,

Але поки літак

Все швидше забирає

Крізь простору і сни

За мрією…

II

Там не буде печалі,

Але свою долю знайду навряд чи

Просто я назавжди йду в нікуди

Через біди та стужі

Знати що таки комусь потрібен

І нехай роки тікають тебе чекають

Не печалі все пройде

Через тисячу весен

Я повернуся за тобою,

Але поки літак

Все швидше забирає

Крізь простору і сни

За мрією…

Не печалі все пройде

через тисячу весен,

Але поки літак

все швидше забирає

Крізь простору і сни

за мрією…