Badlands - Metal Church

I ride alone, the wasteland that I cross

Will take another life, we’ll take another loss

I feel a dry wind, dust is in my eyes

The artic cold at night, the earth, it tells me lies

God in heaven, my only friend

Will I live to see my journey’s end?

As the world awakens me so hard, my values have been changed

I make a promise to myself: Never again

A dusty godforsaken path, endless to my dismay

I know these are the badlands, somehow I’ll find my way

No more paradise, no more soothing rain

All the sacrifice, the pain is all the same

Still I’m pushing onward, alone I can’t deny

My presence fills the desert, my spirit never dies

Will these lonely nights ever end?

Will I live to see my journey’s end?

As the world awakens me so hard, my values have been changed

I make a promise to myself: Never again

A dusty godforsaken path, endless to my dismay

I know these are the badlands, somehow I’ll find my way

The vultures that circle, cloud the empty sky

Patiently waiting, they wait for me to die

Tortured and beaten, blistered by the sun

Forceful and heartless, have the badlands won?

Still I’m pushing onward, alone I can’t deny

My presence fills the desert, my spirit never dies

As the world awakens me so hard, my values have been changed

I make a promise to myself: Never again

A dusty godforsaken path, endless to my dismay

I know these are the badlands, somehow I’ll find my way

Я їду сам, пусткою, яку перетинаю

Заберемо інше життя, ми понесемо ще одну втрату

Я відчуваю сухий вітер, пил в очах

Арктичний холод вночі, земля, вона мені бреше

Бог на небі, мій єдиний друг

Чи доживу я до кінця своєї подорожі?

Оскільки світ так сильно пробуджує мене, мої цінності змінилися

Я даю собі обіцянку: ніколи більше

Пильний забутий Богом шлях, нескінченний, на мій жах

Я знаю, що це безплодні землі, якось я знайду дорогу

Немає більше раю, немає більше заспокійливого дощу

Усі жертви, біль однакові

Я все одно рухаюся вперед, сам не можу заперечити

Моя присутність наповнює пустелю, мій дух ніколи не вмирає

Чи закінчаться колись ці самотні ночі?

Чи доживу я до кінця своєї подорожі?

Оскільки світ так сильно пробуджує мене, мої цінності змінилися

Я даю собі обіцянку: ніколи більше

Пильний забутий Богом шлях, нескінченний, на мій жах

Я знаю, що це безплодні землі, якось я знайду дорогу

Стерв'ятники, що кружляють, затуманюють порожнє небо

Терпляче чекають, вони чекають, поки я помру

Замучений і побитий, опухлий від сонця

Сильний і безсердечний, чи перемогли лихі землі?

Я все одно рухаюся вперед, сам не можу заперечити

Моя присутність наповнює пустелю, мій дух ніколи не вмирає

Оскільки світ так сильно пробуджує мене, мої цінності змінилися

Я даю собі обіцянку: ніколи більше

Пильний забутий Богом шлях, нескінченний, на мій жах

Я знаю, що це безплодні землі, якось я знайду дорогу