Twenty-Three - MC Lars, James Bourne, Amie Miriello

I don’t sleep, because sleep is the cousin of death

Down the hall, there’s a kid that I know

He’s kind of quirky so I say hello

He’s so sarcastic but he’s always right

Working on those problem sets late into the night

Mad magazines sit piled by his bed

A million brilliant thoughts going all through his head

We bike to class in the autumn rain

He tells me that he’s fine but I know he’s in pain

Pat I miss you dude it’s so hard to say goodbye

In Europe last winter you were tired of the lie

Monoxide in the bathroom but the door was locked

We were always there for you, you could have called and talked

I felt guilty and alone and so sick when I discovered

You did it in Berlin, you’d just talked to your mother

I guess it was too much, depression disillusion

Maybe suicide’s an answer, but it wasn’t the solution

And I wish that you hadn’t done it

Could have won it and moved on from it

And we could have grown old together

But instead you’ll always be 23… 23

We sat together one night on El Camino

On the bench by the bus stop hiding from El Nino

You told me your secret I just sat there in shock

You couldn’t tell your parents, you couldn’t break that lock

Cognitive dissonance, trapped in your shell

Depression and regression made your life a living hell

The pain was too intense, the fence too strong to break

So you went to Germany, it was too much to take

You came back broken hearted distracted by the dream

The worlds collided now, college wasn’t what it seemed

You went to back to Berlin to find yourself once more

They broke down the door and found you lying on the floor

I took the Amtrak up the coast, your mom met me at the station

I went to see your house and photos of your graduation

We drove to your grave, no tombstone where you lay

Your freshmen yearbook’s by your bed and your room’s in disarray

And I wish that you hadn’t done it

Could have won it and moved on from it

And we could have grown old together

But instead you’ll always be 23… 23

(vocal samples recorded spring 2003)

Lars: Ladies and gentlemen, I want you to meet a good friend of mine

This is Patrick Wood!

Pat: What’s up Lars?

Lars: What’s up Pat?

Pat: How you doing man?

Lars: Good.

What do you think of me having my recording equipment

Take up three quarters of our small room in the Kimball dorm?

Pat: It’s no problem man, I love you

Lars: I love you too Pat

Pat: Thanks Lars

Lars: Pat Wood!

Hey that’s you

Pat: (Sarcastic laughter)

And I wish that you hadn’t done it

Could have won it and moved on from it

And we could have grown old together

But instead you’ll always be 23… 23

Suicide sucks

Я не сплю, бо сон — двоюрідний брат смерті

У коридорі є дітина, яку я знаю

Він якийсь вигадливий, тож я привіт

Він такий саркастичний, але він завжди правий

Робота над цією проблемою триває до пізньої ночі

Біля його ліжка лежать купою божевільні журнали

Мільйон блискучих думок крутиться в його голові

Ми їдемо на клас під осінній дощ

Він говорить мені , що з ним все добре, але я знаю, що йому болить

Пат, я сумую за тобою, чувак, так важко прощатися

Минулої зими в Європі ви втомилися від брехні

Моноксид у ванній, але двері були зачинені

Ми завжди були поруч із вами, ви могли подзвонити та поговорити

Я почувався винним, самотнім і таким захворюючим, коли визнав

Ви зробили це у Берліні, щойно розмовляли зі своєю мамою

Мені здається, це було забагато, депресія розчарування

Можливо, самогубство — це відповідь, але це не рішення

І я бажав би, щоб ви цього не зробили

Мог би виграти його і піти з нього

І ми могли б постаріти разом

Але замість цього вам завжди буде 23…23

Одного вечора ми сиділи разом на Ель Каміно

На лавці біля автобусної зупинки ховаючись від Ель Ніньо

Ви розповіли мені свою таємницю, я просто сидів у шоковому стані

Ви не могли сказати своїм батькам, ви не могли зламати той замок

Когнітивний дисонанс, застряг у вашій оболонці

Депресія та регрес зробили ваше життя живим пеклом

Біль був занадто сильним, паркан надто міцним, щоб зламати

Отже, ви поїхали до Німеччини, це було забагато брати

Ти повернувся з розбитим серцем, розсіяний мною

Зараз світи зіткнулися, коледж був не таким, яким здавалося

Ви повернулися в Берлін, щоб знову знайти себе

Вони зламали двері й знайшли вас лежачим на підлозі

Я в’їхав на Amtrak на узбережжя, твоя мама зустріла мене на вокзалі

Я ходив подивитися твій дім і фотографії твого випускного

Ми доїхали до твоєї могили, а там, де ти лежав, немає надгробку

Щорічник твоїх першокурсників лежить біля твого ліжка, а твоя кімната в безладу

І я бажав би, щоб ви цього не зробили

Мог би виграти його і піти з нього

І ми могли б постаріти разом

Але замість цього вам завжди буде 23…23

(вокальні зразки, записані навесні 2003 року)

Ларс: Пані та панове, я хочу, щоб ви познайомилися з моїм хорошим другом

Це Патрік Вуд!

Пат: Як справи Ларс?

Ларс: Як справи Пет?

Пат: Як справи?

Ларс: Добре.

Що ви думаєте про те, що я маю своє обладнання для запису?

Зайняти три чверті нашої маленької кімнати в гуртожитку Kimball?

Пат: Це не проблема, я люблю тебе

Ларс: Я теж тебе люблю, Пет

Пат: Дякую, Ларс

Ларс: Пет Вуд!

Гей, це ти

Пат: (саркастичний сміх)

І я бажав би, щоб ви цього не зробили

Мог би виграти його і піти з нього

І ми могли б постаріти разом

Але замість цього вам завжди буде 23…23

Самогубство нудно