Ricochet - MC Jabber, Blue Foundation

Yesterday my troubles seemed so far away

And now there’s nothing left to do but watch the choices slip away

And all the voices ricochet Ђ" our conversation disappears

In recrimination Ђ" voices ricochet Ђ" they’re just

Words in the distance, like birds inside my head, and

The water runs red Ђ" you’re a Stone on the windscreen, you shatter the world ahead

Voices ricochet Ђ" you can picture a big Ђ?thirteen', try to extinguish me Relinquish me from the damage

It’s only mortalityЂ¦

It’s the echoes of carnage

Now the view is all tarnished Ђ" the rest is just wreckage

The sky’s a varnish, furnished with thoughts of flight

And the pain still visible in light and sound and sight

Dismiss the sky Ђ" voices ricochet

Grip is precarious

There’s various ways the path of truth can bury us Too many variables, too much chit-chat

Too much of this and that

Too much zig-zag, yin yang, yak yak

I’m all right, Jack, pull up the plank, I’m aboard

Fall on your sword Ђ" a humming repetitive

Feels like a sedative, nerves are the last to decay

Don’t worry, it’ll fade away

Voices ricochet Ђ" our conversation disappears

In recrimination Ђ" voices ricochet Ђ" they’re just

Words in the distance, like birds inside my head

And all the manacles that bind, the pinnacles you climb

To the background of a cynical Ђ?who'and Ђ?what'and Ђ?why'

And Ђ?why not?'Ђ?Scuse me while I dismiss the sky

Voices ricochet Ђ" dismiss the sky

Вчора мої проблеми здавалися такими далекими

І тепер нічого не залишається робити, окрім як спостерігати, як вибір зникає

І всі голоси рикошетують — зникає наша розмова

У звинувачення «голоси рикошет» вони просто

Слова вдалині, як птахи в моїй голові, і

Вода червоніє — ти камінь на лобовому склі, ти розбиваєш світ попереду

Голоси рикошетують — ти можеш уявити собі велику «тринадцять», спробуй мене згасити.

Це лише смертність…

Це відлуння бійні

Тепер вигляд заплямований, решта — просто уламки

Небо — лак, наповнений думками про політ

І біль все ще помітний у світлі, звукі та зору

Розпустіть небо — голоси рикошетом

Хватка ненадійна

Шлях до істини може поховати нас різними способами. Забагато змінних, забагато балачок

Забагато то й цього

Забагато зигзагів, інь-ян, як-як

Зі мною все гаразд, Джеку, підтягни дошку, я на борту

Впади на свой меч — повторюване гудіння

Відчувається як заспокійливий засіб, нерви розкладаються останніми

Не хвилюйтеся, це зникне

Голоси рикошетують — зникає наша розмова

У звинувачення «голоси рикошет» вони просто

Слова вдалині, як птахи в моїй голові

І всі кайдани, що зв’язують, на вершини, на які ти піднімаєшся

На тлі цинічного Ђ?хто і Ђ?що і Ђ?чому?

І «чому ні?» Вибачте, поки я відкину небо

Голоси рикошетом розпускають небо